Журнал «Медицина неотложных состояний» №8(103), 2019
Вернуться к номеру
Мікроемболізація судинного кровотоку при операціях аортокоронарного шунтування: моніторинг і профілактика
Авторы: Радюшин Д.О.(1, 2), Лоскутов О.А.(1)
(1) — Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) — Одеська обласна клінічна лікарня, м. Одеса, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Операція аортокоронарного шунтування (АКШ) є одним із найбільш значних успіхів у боротьбі із серцево-судинними захворюваннями, що є провідною причиною смертності й інвалідності. У багатьох пацієнтів після АКШ виникає післяопераційна когнітивна дисфункція (ПОКД), цей стан виникає в 50–70 % пацієнтів на момент виписки зі стаціонару і 20–40 % пацієнтів — через 6 місяців після виписки [1]. Однією з причин ПОКД є газова (повітряна) мікроемболізація церебральних судин головного мозку.
Мета: розробити методи моніторингу й профілактики повітряної мікроемболізації церебральних судин.
Матеріали та методи. Дослідження виконане на базі обласної клінічної лікарні (м. Одеса). Обстежено 110 осіб, яким було проведено АКШ. Хворі були рандомізовано розподілені на контрольну (n = 34) і дві дослідні групи (n = 38 у кожній). Інтраопераційний моніторинг кількості мікроемболів проводили за допомогою транскраніальної допплерометрії. Пацієнтам І дослідної групи в кінці штучного кровообігу впродовж 9–10 хвилин вводили нітрогліцерин у дозі 8–10 мкг/кг · хв на фоні високої (120–130 % від розрахункової) об’ємної швидкості перфузії, а пацієнтам ІІ дослідної групи в кінці штучного кровообігу впродовж 9–10 хвилин вводили вазопресор норадреналін у дозі 50–100 нг/кг · хв для підтримки артеріального тиску вище від 100 мм рт.ст. Стан когнітивної функції визначали за допомогою рекомендованої батареї психофізіологічних тестів [2].
Результати. Встановлено, що мікроемболічні сигнали в проєкції середньої мозкової артерії реєструються в усіх обстежених пацієнтів, у середньому 753,4 ± 15,6 МО/операцію або 5,2 ± 0,7 МО/хв (для етапу штучного кровообігу). При застосуванні як периферичного вазодилататора нітрогліцерину частота післяопераційних когнітивних порушень зменшувалась на 15 %, при застосуванні норадреналіну — на 12 %.
Висновки. 1. Використання транскраніальної допплерометрії може бути рекомендоване як інструмент клінічного моніторингу мікроемболізації при АКШ на етапі штучного кровообігу. 2. Для більш ефективної профілактики післяопераційної когнітивної дисфункції може бути рекомендоване використання в кінці етапу штучного кровообігу периферичного вазодилататора нітрогліцерину.