Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №1, 2020

Актуальність. Одним із патогенетичних чинників прогресування хронічних вірусних захворювань печінки є активація процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та виникнення дисбалансу у системі цитокінів у відповідь на втручання патологічного агента.

Мета дослідження: визначити рівень продуктів ПОЛ та деяких цитокінів у хворих на хронічний гепатит С (ХГС).

Матеріали та методи. Обстежено 195 хворих на ХГС. Діагноз ХГС встановлювали на підставі клініко-епідеміологічних даних і підтверджували виявленням у сироватці крові хворих специфічних антитіл методом імуноферментного аналізу та РНК вірусу гепатиту С за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Ступінь фіброзу встановлювали за допомогою методу «Фіброскан». Концентрацію дієнових кон’югатів (ДК) досліджували за методом І.Д. Стальної, уміст малонового діальдегіду (МДА) — за методом І.Д. Стальної та Т.Г. Гаришвілі. Для визначення рівня інтерферону (IFN)-cив, фактора некрозу пухлини (TNF) та інтерлейкіну (IL)-6 використовували імунохімічний метод з хемілюмінесцентною детекцією.

Результати та обговорення. При зверненні хворих ознаки фіброзу печінки (ФП) не спостерігали (F0) у 13 (6,66 %) хворих. Слабко виражений фіброз печінки (F1) діагностовано у 41 (21,03 %) хворого. Ознаки помірно вираженого ФП (F2) встановлено у 60 (30,77 %), тоді як ознаки вираженого ФП (F4) — у 48 (24,62 %) хворих. При цьому діагностовано підвищення активності процесів ПОЛ, про що свідчив високий рівень його продуктів у сироватці й еритроцитах крові хворих на ХГС. Так, уміст МДА перевищував фізіологічні показники у середньому в 1,5 раза у сироватці та у 2,2 раза — в еритроцитах, а вміст ДК — в 1,3 та 1,6 раза в сироватці та еритроцитах крові хворих на ХГС відповідно (р < 0,01). При цьому у сироватці крові хворих із F0 рівень МДА перевищував показники здорових осіб на 12,15 %, а рівень ДК — на 10,25 % (р < 0,01). В еритроцитах цих хворих збільшення кількості МДА та ДК було більшим (на 29,92 % — МДА і на 19,94 % — ДК) (р < 0,01). У сироватці крові хворих із F1 рівень МДА перевищував показники здорових осіб на 36,95 %, а рівень ДК — на 25,75 %, а в еритроцитах цих хворих збільшення вмісту МДА та ДК було більш значним (на 69,92 % — МДА і на 40,54 % — ДК) (р < 0,01). У хворих, у яких при зверненні діагностовано F2, рівень МДА і ДК перевищував фізіологічні показники у сироватці на 54,91 та 38,77 %, а в еритроцитах — на 122,56 та 51,21 % відповідно (р < 0,01). У хворих, у яких при зверненні діагностовано F3, вміст МДА і ДК був більшим, ніж у здорових осіб, у сироватці — на 79,96 та 56,77 %, а в еритроцитах — на 159,25 і 90,23 % відповідно (р < 0,01). За наявності F4 у хворих на ХГС рівень продуктів пероксидації продовжував зростати: вміст МДА і ДК був вищим, ніж у здорових осіб, на 109,06 та 78,67 % у сироватці та на 188,22 і 107,13 % в еритроцитах крові хворих (р < 0,01). Спостерігали також і порушення з боку функціонування системи цитокінів, що підтверджувалось зниженням рівня IFN-сив та підвищенням IL-6 та TNF. Так, рівень IFN-cив був нижчим за показники у здорових осіб, у 156 (80 %) хворих на ХГС — на 41,21 %: у 79 (80,61%) хворих у І групі та на 39,96 % у 77 (79,38 %) хворих у ІІ групі. Також було встановлено різницю у рівні IFN-сив залежно від ступеня ФП, який діагностований у хворих на ХГС при зверненні. Так, рівень IFN-cив у хворих із F0 був меншим, ніж у здорових осіб, на 11,21 %, у хворих із F1 — на 37,36 %, у хворих із F2 — на 58,45 %, у хворих із F3 — на 74,36 %, у хворих із F4 — на 96,40 % (р < 0,001). Підвищення рівня IL-6 реєструвалось у 141 (72,30 %) хворого на ХГС: у 71 (72,44 %) хворого в І групі та у 70 (72,16 %) хворих у ІІ групі та перевищувало фізіологічні показники у середньому у 2,9 раза. Високий вміст IL-6 у хворих на ХГС значно відрізнявся залежно від ступеня ФП, який був встановлений у хворих при зверненні. Так, рівень IL-6 у хворих із F0 перевищував показники у здорових осіб на 43,56 %, у хворих із F1 — на 98,23 %, у хворих з F2 — на 145,66 %, у хворих із F3 — на 250,16 %, у хворих з F4 — на 369,46 %. Іншими словами, високий вміст цього цитокіну є негативною ознакою, що може свідчити про значну активність процесу фіброзоутворення в печінковій тканині. Проведено кореляційний аналіз між вмістом IL-6 (який бере участь в розвитку запальних, імунних, метаболічних, проліферативних процесів) і концентрацією продуктів ПОЛ — ДК (r = 0,973) та МДА (r = 0,863); IL-6 та компонентами глутатіонової протиперекисної системи — G-SH (r = –0,913) та ГР (r = –0,933). Отримані результати свідчать про наявність прямого вираженого кореляційного зв’язку між рівнем IL-6 та ДК і МДА; зворотного вираженого кореляційного зв’язку між вмістом IL-6 та вмістом G-SH і активністю ГР. Отже, продукція IL-6 у хворих на ХГС збільшується у міру зростання інтенсивності процесів ПОЛ та зниження активності АОС. Рівень TNF перевищував фізіологічні показники у 139 (71,28 %) хворих: у 69 (70,41 %) хворих у І групі та у 68 (70,10 %) хворих у ІІ групі. Так, у середньому в кожній групі цей показник був нижчим, ніж у здорових осіб, у 6,2 раза (р < 0,001). Проте рівень TNF у хворих із F0 коливався в межах норми, у хворих із F1 перевищував показники у здорових осіб на 89,23 %, у хворих із F2 — на 199,06 %, у хворих із F3 — на 342,06 %, у хворих із F4 — на 501,17 % відповідно. Проведений кореляційний аналіз між вмістом TNF і концентрацією продуктів ПОЛ виявив наявність прямого вираженого кореляційного зв’язку між рівнем TNF та ДК і МДА (r = 0,973 та r = 0,863 відповідно), а також зворотного вираженого кореляційного зв’язку між вмістом TNF та вмістом G-SH і активністю ГР (r = –0,913 та r = –0,933 відповідно). Отримані результати свідчать, що синтез TNF у хворих на ХГС збільшується в результаті зростання інтенсивності процесів ПОЛ.

Висновки. На наш погляд, дисбаланс в системі цитокінів є результатом ушкоджуючої дії продуктів ПОЛ на клітини печінки у відповідь на реплікацію HCV й одним з факторів прогресування патологічного процесу.