Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №1, 2020

Актуальність. Швидке переміщення людей у просторі завдяки сучасним видам транспорту, інтенсифікація туризму, зовнішня та внутрішня міграція населення сприяють зараженню збудниками екзотичних інфекцій у подорожуючих та зростанню ризиків їх занесення на територію держави, а також можливості інтродукції патогенних біологічних агентів на нові території. Подорожуючі мають високий ризик зараження із причини відсутності у них специфічного імунітету, сформованого за рахунок проепідемічування, імунопрофілактики, а також відсутності хіміопрофілактики тощо. Серед таких захворювань велика частка належить інфекціям із трансмісивним механізмом передачі збудників, які реєструються на ендемічних територіях в межах відомих і модифікованих під впливом біотичних та абіотичних чинників природних осередків. Клінічна маніфестація екзотичних трансмісивних інфекцій поліморфна, часто із вираженим гарячковим синдромом та ураженням нервової системи (енцефаліт, менінгоенцефаліт, менінгеальний синдром, синдром Гійєна — Барре, інсульт тощо). Однією із таких нозологій є гарячка чикунгунья. За рахунок міграційних потоків від моменту виявлення збудника на початку 50-х років минулого сторіччя в Танзанії і до сьогодні сталося розширення ареалу хвороби, включаючи країни Європейського континенту.

Метою дослідження було вивчити та спрогнозувати спектр потенційних збудників, які могли спричинити ураження подорожуючих із врахуванням територій їх перебування.

Матеріали та методи. Зібрано та проаналізовано клінічні та епідеміологічні дані від п’яти пацієнтів, які перебували на територіях із циркуляцією збудників трансмісивних інфекційних захворювань. Для верифікації діагнозу використовували серологічний метод дослідження (імуноферментний аналіз). Збір і аналіз бази даних проводився з використанням спеціальних анкет, аналітичного і статистичного прийомів. Проведено літературний пошук та оцінено ймовірність виникнення у них захворювань із врахуванням епідеміологічного анамнезу. Для вирішення поставлених завдань використано описово-оцінювальний, аналітичний прийоми комплексного епідеміологічного методу.

Результати та обговорення. Під клінічним наглядом перебували п’ятеро осіб із ураженням центральної нервової системи, що проявлялося синдромокомплексом менінгоенцефаліту на фоні вираженого гарячкового стану. При збиранні епідеміологічного анамнезу встановлено, що двоє із них незадовго до захворювання перебували на території Хорватії, по одному — в Греції, Македонії, Іспанії. У двох із групи дослідження, що відпочивали у Хорватії, лабораторно верифіковано діагноз «гарячка Західного Нілу», в інших пацієнтів встановити етіологію захворювання не вдалося, із яких двоє померли. Зважаючи на дані епідеміологічного анамнезу, епідемічної ситуації на території перебування хворих, часу подорожей, початку захворювання, що вкладався в межі максимального інкубаційного періоду від моменту вибуття із ендемічної території, клінічного перебігу хвороби (ознаки ураження центральної нервової системи на фоні гарячкового стану), можна говорити про можливе ураження пацієнтів з неверифікованим діагнозом збудником гарячки чикунгунья.

Висновки. Необхідно вдосконалити систему епідеміологічного нагляду за групою екзотичних інфекцій із трансмісивним механізмом передачі, в тому числі гарячкою чикунгунья, упровадити лабораторний моніторинг цієї групи збудників. Важливим елементом системи епідеміологічного нагляду має бути санітарно-просвітницька робота із повідомленням подорожуючих про можливі ризики на територіях їх перебування та шляхи захисту від інфікування.