Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №1, 2020

Малярія — поширене небезпечне для життя захворювання, що зустрічається в багатьох тропічних і субтропічних районах. Географічний ареал малярії обмежений зоною поширення переносників — комарів роду Anopheles і температурою зовнішнього середовища, що забезпечує завершення спорогонії в організмі комара. Мінімальна температура для спорогонії P. vivax — +16 °С, а для P. falciparum — +19–20 °С. Завдяки проведенню широкого комплексу протиепідемічних заходів на території України після 1951 року місцеві випадки малярії не реєструвалися. Однак слід пам’ятати, що на території нашої країни комари роду Anopheles досі поширені, а через глобальні зміни клімату їх активність буде дедалі зростати. Збільшення інфікованих малярійними паразитами осіб завдяки глобалізації та урбанізації може призвести до формування місцевих вогнищ малярії. Подібна ситуація вже спостерігається у Європейському регіоні. Так, у зв’язку з підвищенням середньорічної температури навколишнього середовища Середземноморська Європа зараз є тропічною областю, де комахи, що несуть мікробні агенти, вже закріпилися. Але зміна клімату не є єдиним чинником, що сприяє збільшенню трансмісійних захворювань у Європі. Велика кількість біженців з ендемічних з малярії країн, які мешкають у європейських країнах, створює велику епідеміологічну небезпеку. Особливо великий ризик становлять мігранти з країн, ендемічних із малярії, які тривалий час проживають у регіонах, в яких малярія відсутня, оскільки, відвідуючи друзів і родичів на Батьківщині, вони піддаються підвищеному ризику зараження через ослаблення або втрату імунітету проти малярії. Повернення інфікованих мігрантів до Європи сприяє ввезенню малярії з ендемічних регіонів із загрозою відновлення місцевої передачі хвороби. Крім того, останнім часом у Європі реєструються випадки завезення малярії з невстановленою причиною зараження — аеропортна, багажна, випадкова, трансфузійна тощо. Малярія, спричинена Plasmodium falciparum, є важливою причиною захворюваності та смертності в усьому світі, але вона не є ендемічною для Європи. Але нещодавно в Нідерландах двом пацієнтам африканського походження був поставлений діагноз «тропічна малярія» без анамнезу поїздок в ендемічні країни протягом останніх 5 років. Але обидва хворі повідомляли, що під час подорожей у Іспанію, Італію, Францію та Бельгію вони залишалися з іммігрантами, які нещодавно повернулися з Африки. Деякі з них хворіли та мали лихоманку. Також умови життя там були поганими, із великою кількістю кімнатних комах, у тому числі комарів. У вересні 2017 року в північному регіоні Італії, який вважається вільним від церебральної форми тропічної малярії, померла від неї чотирирічна дівчинка. З країни дівчинка не виїжджала. Є припущення, що вона інфікувалася Plasmodium falciparum від однієї дитини з двох дітей, які заразилися малярією в Африці та лікувалися в місцевій лікарні в кінці серпня. Ці спостереження підкреслюють важливість настороженості медичних працівників щодо малярії в пацієнтів із лихоманкою навіть без епідеміологічного анамнезу поїздки в традиційно ендемічні з малярії країни. Загроза завезення в Україну малярії, а також можливість формування місцевих вогнищ через зміну клімату, глобалізацію й урбанізацію вимагають від лікарів будь-якої спеціальності знань із своєчасної діагностики та профілактики цього грізного захворювання.