Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №2, 2020

Актуальність. Ротавірусна інфекція (РВІ) займає особливе місце у структурі захворюваності дітей раннього віку. Однією з провідних ланок патогенезу РВІ є синдром мальабсорбції вуглеводів. 

Мета. Проаналізувати клініко-лабораторні прояви синдрому мальабсорбції вуглеводів при РВІ у дітей раннього віку та виявити фактори, що впливають на його вираженість і тривалість.

Матеріали та методи. У дослідження включено 50 дітей віком від 1 місяця до двох років на грудному вигодовуванні з РВІ, які перебували на стаціонарному лікуванні в дитячому кишковому відділенні Запорізької обласної інфекційної клінічної лікарні (ЗОІКЛ) з 01.09.2019 р. по 01.02.2020 р. За віком дітей було розподілено на три групи: діти до 6 міс., 6–12 та 12–24 міс. РВІ підтверджували виявленням антигена ротавірусу у фекаліях імунохроматографічним методом з використанням тест-систем Cito Test Rota. Дітям групи дослідження в гострий період РВІ (на другу-третю та п’яту добу), а також у період реконвалесценції (на десяту добу) проводилося напівкількісне визначення у фекаліях загальної кількості вуглеводів (проба Бенедикта), глюкози (за допомогою тест-стрічок глюкофан) та рівня лактози (проба Мальфатті). Результат проби Мальфатті оцінювали за модифікованою кольоровою шкалою, створеною заздалегідь: 0 — відсутність лактози, «+» — 0,2–0,4 % лактози, «++» — 0,5–1,0 % лактози, «+++» — 1,1–1,5 %, «++++» — вище 2 % лактози. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою програми Statistica for Windows 13 (Stat Soft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J). Для оцінки достовірності відмінностей між кількісними ознаками в двох незалежних групах використовували критерій Манна — Уїтні, в декількох незалежних групах — критерій Краскела — Уоллеса. Достовірно значущими вважали відмінності при р < 0,05. 

Результати та обговорення. Виявлено, що 100 % дітей групи дослідження мали підвищений рівень відновлюючих цукрів у фекаліях — 1,25 [0,50; 1,75] %, при цьому в 94 % з них спостерігалося підвищення лактози до 2 [1; 4] «+» (еквівалентно 0,5–1,0 % лактози). Було відзначено достовірну різницю показників проби Бенедикта у дітей різних вікових груп як у гострий період РВІ (на третю та п’яту добу хвороби — р = 0,0004 та р = 0,049 відповідно), так і в період реконвалесценції (р = 0,02 на десяту добу). На початку хвороби діти першого півріччя життя мали найвищі рівні вуглеводів у фекаліях, які становили 1,75 [1,5; 2] % та в 1,75 і 3,5 раза відповідно перевищували показники дітей віком 6–12 міс. — 1,0 [0,2; 1,5] % та старше 1 року — 0,5 [0,2; 0,05] %. У реконвалесцентному періоді РВІ в жодної дитини перших шести місяців життя не відбулося нормалізації показника проби Бенедикта, який на десяту добу хвороби залишався на високому рівні та становив 1,0 [0,5; 1,5] %, проти 0,87 [0,4; 1,5] % і 0,4 [0,2; 0,65] % у дітей віком 6–12 міс. і старше 1 року відповідно. Поряд з цим фіксувалася достовірна різниця показників нерозщепленої лактози в калі дітей різних вікових груп у гострому періоді РВІ (р = 0,0001 та р = 0,023 на третю та п’яту добу відповідно). Найвищі її показники на початку хвороби відзначено у дітей віком до шести місяців — 4,0 [4,0; 4,0;] «+», проти 2,0 [1,0; 4,0;] «+» та 1,0 [0; 2,0;] «+» у дітей віком 6–12 міс. і старше 1 року відповідно. На десяту добу хвороби рівень лактози у калі дітей перших місяців життя становив 2,0 [1,0; 3,0;] «+» та в 2 рази перевищував рівні лактози у дітей віком понад 6 міс. У пацієнтів першого півріччя життя був відзначений сильний прямий кореляційний зв’язок між тривалістю діареї та загальною кількістю вуглеводів (r = 0,71) і рівня лактози у фекаліях (r = 0,70) на десятий день хвороби, що свідчило про провідну роль синдрому мальабсорбції вуглеводів, зокрема лактазної недостатності, в розвитку та підтриманні діарейного синдрому при РВІ у дітей даної вікової категорії. Залишкові прояви у вигляді нестійких випорожнень 2–3 рази на добу, метеоризму та флатуленції на момент виписки зі стаціонару спостерігалися у 50 % дітей. Діти із залишковими проявами РВІ на десятий день хвороби мали достовірно вищі показники вуглеводів у фекаліях (1,5 [0,75; 1,7] %), лактози (2,5 [2,0;3,0] «+») та глюкози (2,0 [1,0;4,0] «+»), проти показників у дітей без залишкових проявів хвороби (0,4 [0,2;0,5] %, 1,0 [1,0; 1,0] «+» та 1 [0; 1,0] «+» відповідно; р = 0,00047; р = 0,000074; р = 0,011), що свідчило на користь синдрому мальабсорбції вуглеводів як основної причини розвитку цих залишкових явищ РВІ. Крім того, нестійкі випорожнення та метеоризм після виписки зі стаціонару достовірно частіше спостерігалися у дітей, молодших за віком (р = 0,0003): 72,7 % дітей першого півріччя життя проти 62,5 % дітей другого півріччя життя та 30,4 % пацієнтів старше 1 року. Відзначено, що діти з проявами харчової алергії в гострий період РВІ мали достовірно вищі середні показники загальної кількості вуглеводів у фекаліях (1,5 [0,75; 2,00] % та 1,65 [1,50; 1,75] % на третю та п’яту добу хвороби) порівняно з показниками дітей із необтяженим алергологічним анамнезом, що становили 0,5 [0,20; 1,00] % та 0,65 [0,50; 1,50] % у наведені строки (р = 0,0024; р = 0,0096 відповідно). Діти із залізодефіцитною анемією (44 % пацієнтів) мали вищі показники відновлюючих цукрів — 1,5 [0,75; 1,65] % та нерозщепленої лактози — 3 [2,0; 3,0] «+» у фекаліях в гострий період хвороби, що перевищували в 3 рази аналогічні показники в дітей без явищ анемії (р = 0,0078; р = 0,01 відповідно). 

Висновки. Синдром мальабсорбції вуглеводів має місце в 100 % дітей раннього віку при РВІ і найістотніше проявляється у дітей першого півріччя життя, обумовлюючи тривалу діарею та залишкові прояви хвороби; до тригерних факторів формування тривалої та тяжкої мальабсорбції вуглеводів при РВІ слід також віднести наявність харчової алергії та залізодефіцитної анемії.