Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №2, 2020
Вернуться к номеру
Сучасні підходи до оптимізації стартової терапії гострих тонзилофарингітів у дітей
Авторы: Іванова Л.А., Горбатюк І.Б.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Ефективність стартової терапії гострих тонзилофарингітів (ГТФ) у дітей залежить від своєчасної верифікації етіологічного чинника. Згідно з сучасними підходами до діагностики та лікування ГТФ, викликаних β-гемолітичним стрептококом групи А, для проведення диференційної діагностики врахування лише клінічних критеріїв є недостатнім, що зумовлено спільними клінічними симптомами, характерними для вірусних і бактеріальних тонзилофарингітів. Тому пошук додаткових методів виявлення етіологічного чинника цієї патології є актуальним.
Мета. Вивчення діагностичної цінності результатів використання стрептатесту для оптимізації стартового етіотропного лікування гострих тонзилофарингітів у дітей.
Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети в умовах боксованого відділення крапельних інфекцій КМУ «Обласна дитяча клінічна лікарня» м. Чернівці обстежено 102 дитини з гострим тонзилофарингітом. На підставі результатів засівів із тонзилярної поверхні на БГСА сформовано дві клінічні групи спостереження. Першу (І) з них утворили 68 хворих на нестрептококовий ГТФ (нГТФ), а другу (ІІ) сформували 34 дитини з позитивними засівами на БГСА — група стрептококового ГТФ (сГТФ). Середній вік пацієнтів обох груп становив 8,63 ± 0,49 року (95% ДІ 7,65–9,61). За основними клінічними характеристиками групи були порівнянними. Усім дітям при надходженні до стаціонару проведено бактеріологічне дослідження мазків зі слизової оболонки мигдаликів та/або глотки, для швидкого визначення антигену БГСА використано стрептатест. Отримані результати дослідження були проаналізовані за допомогою комп’ютерних пакетів Statistica StatSoft Inc. та Excel XP для Windows на персональному комп’ютері з використанням параметричних і непараметричних методів обчислення, а також клініко-епідеміологічного аналізу.
Результати та обговорення. У хворих на стрептококовий ГТФ у кожному другому випадку при використанні стрептатесту траплялися хибно-негативні реакції при прогностичній цінності від’ємного результату 63,0 % (95% ДІ 54,2–91,1). Водночас специфічність тесту сягала 85,0 % (95% ДІ 76,5–91,4) при прогностичній цінності позитивного результату 76,9 % (95% ДІ 64,8–86,5). Посттестова вірогідність БГСА-інфекції при позитивному тесті зростала на 26,9 %. Діагностична інформативність від’ємного результату тесту у виявленні нестрептококової природи ГТФ у цілому являла собою дзеркальне відображення наведених вище результатів: чутливість тесту — 74,9 %, специфічність — 50,0 %. При позитивному результаті стрептатесту відношення шансів БГСА-інфекції становило 5,7 % (95% ДІ 2,9–11,1), а при від’ємному результаті тесту ризик наявності нестрептококового ГТФ сягав відношення шансів = 3,0 (95% ДІ 1,6–5,4). Атрибутивний ризик реалізації даних подій відповідно становив 0,4 та 0,27.
Висновки. Отже, висока специфічність стрептатесту (85 %) щодо виявлення БГСА при отриманні позитивного результату обумовлює застосування антибіотикотерапії. Однак з урахуванням високої ймовірності отриманих хибно-негативних реакцій (50 %) за негативного результату цього тесту проводиться культуральне дослідження мазків зі слизової оболонки мигдаликів та/або глотки з подальшим вирішенням тактики лікування.