Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №3, 2020

Вернуться к номеру

Місце інфекційної служби в контексті трансформації системи охорони здоров’я України

Авторы: Грицко Р.Ю.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів, Україна

Рубрики: Инфекционные заболевания

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Стан громадського здоров’я в Україні вказує на необхідність виконання положень Конституції та законодавства України щодо збереження та зміцнення здоров’я українського народу, формування здорового способу життя кожної людини, що є підґрунтям громадського здоров’я понад 50 % сучасного суспільства та сталого національного розвитку. Тому нині метою стає створення пріоритетної соціально-економічної політики держави в розвитку профілактичної медицини та громадського здоров’я. Кожний керівник центрального чи місцевого органу державної виконавчої влади має зважати на наслідки своїх рішень для громадського здоров’я об’єднаних територіальних громад, надавати пріоритет заходам, що допоможуть людям уникнути хвороб і травм. Розбудова такої системи громадського здоров’я в Україні є однією з вимог Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом. З огляду на це пацієнти не є достатньо інформованими споживачами медичних послуг, їх медичні маршрути, структуру і обсяг послуг в різних закладах охорони здоров’я (первинної, вторинної та третинної допомоги) формує переважно сімейний лікар як найбільш доступний фахівець первинної медичної допомоги (ПМД). У наш час необхідно суттєво поліпшити підготовку лікарів загальної практики — сімейних лікарів з проблем інфектології на поліпрофільних кафедрах сімейної медицини та громадського здоров’я, в клініках інтегративної сімейної медицини та в центрах первинної медичної допомоги, в яких лікарі загальної практики — сімейні лікарі працюють разом із вузькими спеціалістами, зокрема інфекціоністами. Зі збільшенням кількості академічних годин на вивчення амбулаторної інфектології як на додипломному, так і післядипломному етапах медичної освіти лікарів загальної практики та інфекціоністів якість їх підготовки підвищиться, що дозволить їм самостійно надавати діагностичні та лікувальні послуги хворим на інфекційні хвороби в амбулаторіях сімейної медицини. Сімейний лікар при першому контакті з хворим або пацієнтом, який потребує медичної опіки його індивідуального здоров’я, визначає необхідність у тому чи іншому виді спеціалізованої медичної допомоги, обирає місце і форму її надання, а також конкретного фахівця, до якого скеровує пацієнта. Попереднє направлення не потрібне у разі необхідності отримання екстреної медичної допомоги. Принцип керованості медичної допомоги хворим на інфекційні чи паразитарні захворювання полягає в тому, що вони всі первинні медичні послуги отримують у свого сімейного лікаря або, за його направленням, у лікаря-спеціаліста другого чи третього рівня амбулаторного чи госпітального закладу (принцип «воротаря»). Концепція якості та ефективності медичної допомоги хворим на інфекційні та інвазійні хвороби на рівні закладів охорони здоров’я ПМД полягає в її доступності, керованості, профілактичній спрямованості, стандартизації та доказовості. 
Висновки. 1. Нова система громадського здо–ров’я в Україні будується на принципах децентралізації та суб’єктності. 2. Координаторами та професійними лідерами виконання комплексних цільових програм із розвитку громадського здоров’я в Україні стають фахівці загальної практики — сімейної медицини, а керівними органами — центри громадського здоров’я МОЗ України та регіонів, які разом із громадськими медичними професійними об’єднаннями України створюють систему державно-громадського управління охороною індивідуального та громадського здоров’я об’єднаних територіальних громад і розвитку превентивної медицини в Україні. 3. Розбудова громадянського суспільства в Україні сприятиме розвитку первинної медичної допомоги на засадах інтегративної сімейної медицини та громадського здоров’я в об’єднаних територіальних громадах. 4. Для поліпшення підготовки лікарів загальної практики — сімейних лікарів із проблем інфектології на поліпрофільних кафедрах сімейної медицини доцільно включити до програми навчання як на додипломному, так і післядипломному етапах медичної освіти амбулаторну інфектологію, що дасть змогу підвищити якість їх підготовки і дозволить їм самостійно надавати діагностичні та лікувальні послуги хворим інфекційного профілю в амбулаторіях сімейної медицини. Подальші наші повідомлення та наукові розвідки будуть спрямовані на опрацювання цільових програм з профілактики окремих інфекцій у закладах охорони здоров’я у процесі трансформації системи охорони здоров’я.


Вернуться к номеру