Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020

Мультифакторний етіопатогенез атопічного дерматиту (АД) засвідчує комплексний характер порушень з боку багатьох систем організму пацієнтів, а дослідження останніх років свідчать про суттєві імунні розлади у хворих на алергодерматози, що стосуються гуморальної і клітинної ланок імунітету. На сьогодні відсутні дані щодо стану неспецифічного клітинного імунітету у дослідженнях з аутосироватками та аутоштамами S. aureus, виділеними від хворих на алергодерматози, які б відображали напруженість протимікробного імунітету у пацієнтів з алергодерматозами, обтяженими стафілококовою інфекцією, залежно від ступеня тяжкості дерматозу. 

Мета: визначення та аналіз показників протимікробного імунітету у хворих на АД, обтяжених стафілококовою інфекцією, залежно від ступеня тяжкості захворювань з використанням аутосироваток та аутоштамів S. aureus. 

Матеріали та методи. У дослідження було включено 45 хворих на АД, контрольну групу становили 15 осіб репрезентативного віку та статі. Означеним групам було проведено імунологічне обстеження з оцінкою протимікробного імунітету із застосуванням аутоштамів S. aureus і еталонного штаму S. aureus АТСС 25923. У контрольній групі осіб як аутоштами використовували еталонний штам S. aureus АТСС 25923. З метою оцінки стану неспецифічної резистентності організму у хворих на АД загальноприйнятими методами визначено основні показники фагоцитозу: фагоцитарну активность (ФА), індекс фагоцитозу (ІФ), фагоцитарне число (ФЧ), фагоцитарну ємність (ФЄ). Дані показники характеризують початкові стадії фагоцитозу. Кисеньзалежну бактерицидну активність фагоцитів вивчали за допомогою спонтанного та індукованого (S. aures) тесту відновлення нітросинього-тетразолію (сНСТ- та іНСТ-тестів) і цитоморфологічним методом. Основна група пацієнтів була розподілена на підгрупи залежно від ступеня тяжкості захворювання. 

Результати. Під час вивчення показників стану клітинної ланки неспецифічного імунітету у хворих на АД встановлено пригнічення фагоцитозу (порівняно з контрольною групою здорових осіб), що корелювало зі ступенем тяжкості перебігу дерматозу. Оцінка рівня показників фагоцитозу у хворих на АД свідчила про їх суттєве зниження у групах хворих із помірним та тяжким ступенем тяжкості захворювання, що більш виражено виявлялось за результатами досліджень, проведених із використанням аутоштамів стафілококів: показники ФА дорівнювали (72,4 ± 1,4) і (71,7 ± 0,8) % відповідно та були вірогідно нижчими, ніж у здорових осіб контрольної групи (78,1 ± 1,4) %; показник ФЧ у відповідних групах хворих становив (4,3 ± 0,2) та (3,5 ± 0,1) проти (5,3 ± 0,2) в осіб контрольної групи; рівень ФІ у когортах пацієнтів із помірним та тяжким ступенем тяжкості АД сягав (6,2 ± 0,2) і (4,8 ± 0,1) проти (6,8 ± 0,2) у групі здорових осіб (р ≤ 0,02–0,001). Аналогічна тенденція спостерігалась при дослідженні ФЄ, а її більш чітку вираженість засвідчили результати експериментів з використанням аутоштамів S. aureus. Незважаючи на підвищення загальної кількості лейкоцитів у периферичній крові хворих на АД (до (6,3–6,4) × 109/л за помірного ступеня тяжкості та при тяжкій формі хвороби проти близько 5,7 × 109/л), показник ФЄ у них мав тенденцію до зниження. Особливо це помітно у групі хворих із тяжким ступенем тяжкості АД, у яких показник ФЄ із аутоштамами S. aureus становив (22,6 ± 0,8) проти (30,3 ± 1,0) у контрольній групі осіб із застосуванням еталонного штаму S. aureus АТCC 25923 (р ≤ 0,002). Окрім того, відзначено вірогідне збільшення показників сНСТ-тесту у пацієнтів із помірним та тяжким ступенем тяжкості АД; за даними експериментів з аутоштамими S. aureus, показник сНСТ-тесту у відповідних груп хворих становив (48,1 ± 1,2) та (50,6 ± 0,3) % проти (41,2 ± 1,3) % у здорових осіб контрольної групи (р ≤ 0,001). Зазначене збільшення показників сНСТ-тесту у хворих із помірним та тяжким ступенем тяжкості АД може бути обумовлене сильною антигенною стимуляцією поліморфноядерних лейкоцитів (ПмЛ) в умовах обтяження стафілококовою інфекцією перебігу АД. Проте резерви функціональної активності (окислювального метаболізму) ПмЛ у даних груп хворих на АД є зниженими, що підтверджується більш низькими показниками іНСТ-тесту (51,7 ± 0,7) та (53,4 ± 0,8) % відповідно порівняно з результатами цього тесту в осіб контрольної групи (63,4 ± 1,6) % (р ≤ 0,001). Відхилення показників сНСТ- та іНСТ-тестів у хворих із помірною тяжкістю і тяжким перебігом АД теж більш показово виявляються у дослідженнях із використанням аутоштамів стафілококів, ніж еталонного штаму S. aureus АТCC 25923 (р ≤ 0,001). На відміну від груп хворих із помірним та тяжким ступенями тяжкості АД у пацієнтів із легким ступенем тяжкості хвороби не було виявлено вірогідних відмінностей у досліджених показниках фагоцитозу, як при їх визначенні з використанням аутоштамів, так і еталонної культури S. aureus АТCC 25923. Виняток становлять результати іНСТ-тесту, де спостерігається вірогідна різниця значень даного показника у хворих із легким ступенем тяжкості АД та у здорових осіб контрольної групи: (63,4 ± 1,6) % і (57,6 ± 1,1) % відповідно (р ≤ 0,05).

Висновки. Визначення стану протимікробної резистентності у хворих на алергодерматози, обтяжені стафілококовою інфекцією, доцільно проводити у форматі «аутоштам — пацієнт» для максимальної персоналізації отриманих даних. У результаті проведених досліджень встановлено, що зміни імунологічної реактивності у пацієнтів з АД проявилися значним пригніченням практично всіх показників функціональної активності лейкоцитів крові.