Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Частота виявлення антитіл до SARS-CoV-2 серед медичних працівників Київської області
Авторы: В.І. Задорожна(1), Т.А. Сергеєва(1), О.В. Максименок(1), С.В. Протас(2), М.Ю. Ватаманюк(1), Г.М. Гринчук(3), Н.С. Родина(3)
(1) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — ДУ «Інститут громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва НАМН України», м. Київ, Україна
(3) — ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Медичні працівники є визнаною групою професійного ризику щодо низки інфекційних хвороб, і теперішня ситуація з пандемією COVID-19 актуалізовала питання щодо підвищеного ризику інфікування SARS-CoV-2 представників медичних спеціальностей. В Україні, за даними МОЗ, станом на 25.09.2020 р., з-поміж 195 504 підтверджених випадків COVID-19 14 683 (7,51 %) зареєстровані серед медичних працівників.
Мета: визначити серопревалентність до SARS-CoV-2 серед медичних працівників Київської області та встановити поведінкові фактори (не пов’язані з професійною діяльністю) щодо можливого інфікування SARS-CoV-2.
Матеріали та методи. На наявність антитіл класу IgG до SARS-CoV-2 (АТ SARS-CoV-2-IgG) методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем Vitrotest®-SARS-CoV-2-IgG (ТОВ «Вітротест Біореагент», Україна) досліджено зразки сироваток крові 186 медичних працівників (МП) м. Ірпеня Київської області віком від 21 до 75 років, які було відібрано протягом червня-липня 2020 р. Групу порівняння (контрольна група, Кг) становили особи з того самого району області (n = 651), віком від 21 до 84 років. МП у більшості були представлені особами жіночої статі (89,8 %), середній вік жінок (Ме) становив 53 роки (Q1 — 42, Q3 — 59,5 року), чоловіків — 51 рік (Q1 — 37,5, Q3 — 60 років). У групі порівняння також більшість були жінки (65 %), Ме жінок — 45 (Q1 — 36, Q3 — 57,5) років, Ме чоловіків — 46 (Q1 — 37, Q3 — 6) років. Усі учасники надали письмову згоду на участь у дослідженні та на анкетне опитування щодо можливих факторів ризику інфікування SARS-CoV-2, не пов’язаних з професійною діяльністю. Для порівняння даних у групі медичних працівників та в контрольній використовували двовибірковий t-критерій Стьюдента для непов’язаних сукупностей; зв’язки між ознаками оцінювали за допомогою показника відношення шансів (Odds ratio — OR); критерієм оцінки значущості відмінностей результатів залежно від впливу фактора ризику обрали хі-квадрат (χ2), критерієм оцінки сили зв’язку між фактором ризику та наслідком — критерій V Крамера. Користувались функціями Microsoft Excel та онлайн калькулятора https://medstatistic.ru/calculators/calcchoice.html.
Результати. При обстеженні медичних працівників АТ SARS-CoV-2-IgG були знайдені у 28 з них — (15,1 ± 2,6) %, що було вірогідно вище порівняно з 27 серопозитивними особами, виявленими в контрольній групі — (4,2 ± 0,8) % (p < 0,00005). 6 медичних працівників (3,2 %) мали в анамнезі перенесений COVID-19: 5 із числа серопозитивних (7,1 %) та 1 серонегативний (0,6 %).
Відповідно до питань анкети аналізували такі основні фактори: наявність ГРВІ протягом 3 місяців до (1) та на момент обстеження (2); кількість людей, з якими відбувалось тісне спілкування за 2 тижні до обстеження (3): < 10, 10 — 20, > 20 осіб; контакти з хворими на ГРВІ протягом останніх 2 тижнів (4); звернення до лікаря за цей час (5); наявність хронічної патології (6); користування засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) при тісному спілкуванні з іншими людьми (7); самоізоляція (8). Результати наведені в табл. 1.
/64.jpg)
Встановлено вірогідні розбіжності між 2 групами дослідження у таких показниках, як: кількість осіб, з якими відбувалося тісне спілкування (у МП воно ширше, ніж в осіб з Кг); частота звернення до лікаря (МП звертались рідше); наявність хронічної патології (частіше повідомляли особи з Кг); користування ЗІЗ при спілкуванні з іншими людьми, відвідуванні місць масового скупчення людей тощо (для МП було більш характерним користуватися ЗІЗ час від часу, а не постійно); попереднє перебування на самоізоляції (представники немедичних професій перебували на самоізоляції у 12,3 раза частіше, ніж МП).
Обмеження. Немає впевненості, що на питання анкети були надані відповіді, що дійсно відповідають стану речей (зокрема, це стосується контактів із хворими на ГРВІ, користування ЗІЗ та низки інших питань), а не просто формальні, що могло вплинути на коректність статистичних оцінок.
Висновки
1. Частота виявлення АТ SARS-CoV-2-IgG при обстеженні медичних працівників вірогідно вища (у 3,6 раза), ніж серед представників умовно здорового населення відповідного
віку.
2. Серед медичних працівників, які мали в анамнезі COVID-19, через 3 місяці після захворювання АТ SARS-CoV-2-IgG були визначені лише в 83,3 % випадків (5 із 6).
3. Попри наявність вірогідних розбіжностей, як фактори поведінкового ризику щодо більшої інфікованості медичних працівників, за результатами аналізу відповідей на питання анкети, можна назвати: перенесені ГРВІ протягом 3 місяців до моменту обстеження та/або протягом 14 днів до відбору крові для дослідження (відповідно, слабкий та середньої сили зв’язок при достатньому статистичному рівні значущості); менше 10 людей, з якими відбувалось тісне спілкування за 2 тижні до обстеження (середній зв’язок).
Подяка. Дослідження організовано і проведено за сприяння Гостомельського селищного голови Ю. Прилипка та депутата селищної ради Н. Скуратівської, за що висловлюємо їм щиру подяку.