Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Аналіз показників епідеміологічного переходу, отриманих за результатами моделювання епідпроцесу ВІЛ-інфекції
Авторы: І.В. Кузін(1), С.Л. Грабовий(2), В.А. Марциновська(1, 3)
(1) — ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», м. Київ, Україна
(2) — КНП Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань», м. Суми, Україна
(3) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
В Україні інформаційне забезпечення системи епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією здійснюється на основі результатів специфічних серологічних досліджень та даних про офіційно зареєстрованих ВІЛ-позитивних осіб, що не відображають реальні масштаби епідемії ВІЛ-інфекції.
Для кращого відстеження прогресу в досягненні цілей Fast Track на шляху подолання епідемії ВІЛ-інфекції до 2030 року ЮНЕЙДС у 2017 році запропонувала країнам використовувати показники епідеміологічного переходу, отримані за результатами моделювання епідпроцесу.
Оцінка епідемії ВІЛ-інфекції в Україні з урахуванням показників епідеміологічного переходу сприятиме отриманню більш точної інформації про тенденції розвитку епідемічного процесу та ефективному плануванню заходів протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на довготривалий період.
Мета роботи: оцінити контрольованість епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції в Україні на підставі показників епідеміологічного переходу.
Матеріали та методи. Показники епідеміологічного переходу були отримані для населення віком від 15 років і старше за результатами моделювання епідемії в програмному забезпеченні Spectrum 5.88 beta 19 на період до кінця 2025 року:
— відносна інцидентність ВІЛ-інфекції та відносна смертність від СНІДу – кількість нових випадків інфікування (смертей) на кількість неінфікованого населення. Цільові значення: для країн із високим тягарем ВІЛ-інфекції — 1/1000, для інших країн — менше 0,1/1000;
— відносне зменшення кількостей нових випадків ВІЛ-інфекції та смертей від СНІДу — зменшення нових випадків інфікування (смертей) щодо цілей стратегії Fast Track порівняно з базовим рівнем 2010 року: на 75 % до 2020 року та на 90 % до 2030 року;
— коефіцієнт інцидентності/превалентності (IPR) — співвідношення нових випадків ВІЛ-інфекції до чисельності осіб, які живуть із ВІЛ (ОЖВ), помножене на 100. Показує рівень інцидентності, якого необхідно досягнути для того, щоб зменшити рівень епідемії з часом. Якщо показник підтримується на рівні 3 % (три ВІЛ-інфекції на 100 ВІЛ-позитивних осіб на рік) та нижче, епідемія буде зменшуватись та контролюватись;
— коефіцієнт інцидентності/смертності (IMR) — співвідношення кількості нових випадків ВІЛ-інфекції до загальної кількості смертей серед ВІЛ-позитивних осіб. Епідемію можна вважати контрольованою тоді, коли загальна кількість нових випадків ВІЛ-інфекції (за рік) стає меншою, ніж загальна кількість смертей від усіх причин серед ВІЛ-позитивних осіб (за рік). Якщо значення IMR менше одиниці, чисельність ОЖВ зменшується. Зниження рівня інцидентності та смертності повинно відбуватися в умовах високого рівня охоплення лікуванням (понад 70 %).
Результати.
1. Відносна інцидентність ВІЛ-інфекції. З 2011 по 2016 рік показник залишався на рівні 0,35 на 1000 неінфікованого населення, у подальшому намітилась тенденція до його зниження з 0,32/1000 у 2020 році до 0,21/1000 у 2025 році, проте вирішальним фактором у досягненні цілей до 2030 року стане здатність країни охопити антиретровірусною терапією (АРТ) 81 % ОЖВ до 2025 року. Аналіз даного показника показав, що у вікових групах 25–29 років, 30–39 років, 50 років і старше сконцентровано майже дві третини нових випадків ВІЛ-інфекції. Серед чоловіків ситуація гірша, ніж серед жінок. У групі осіб, які вживають ін’єкційні наркотики (ОВІН), не вдасться досягти цільового рівня 1/1000 населення навіть до 2030 року. Проте значною мірою ситуацію можна покращити шляхом впливу на 5 регіонів: Дніпропетровську, Донецьку, Київську, Черкаську області та м. Київ, де щорічно виникає близько 60 % всіх нових випадків ВІЛ-інфекції серед ЛВІН.
2. Відносна смертність від СНІДу. Показник демонструє стабільну низхідну динаміку від 0,32/1000 у 2010 році до 0,06/1000 у 2025 році. Очікуваний час досягнення цільового значення показника 0,01/1000 — 2021 рік. За умови збереження поточних тенденцій й обсягів відповіді країни на епідемію рівень показника буде стабільно нижчим за цільовий рівень.
3. Відносне зменшення кількості нових випадків ВІЛ-інфекції. Збільшення обсягів АРТ призведе до зменшення показника порівняно з 2010 роком, проте недостатньою мірою для досягнення цілей ЮНЕЙДС — нові випадки ВІЛ-інфекції у 2020 році зменшаться тільки на 16 %, у 2025 році — на 48 %.
4. Відносне зменшення кількості смертей від СНІДу. Показник демонструє надзвичайно позитивну тенденцію — зменшення випадків смертей від СНІДу у 2020 році на 65 %, у 2025 році — на 84 %. Проміжна ціль 75% зниження смертності буде досягнута із запізненням на 2 роки у 2022 році з досить реальними перспективами вчасного досягнення кінцевої цілі 90 % до 2030 року.
5. Коефіцієнт IPR. Показник IPR має високий рівень, але позитивну тенденцію до зниження з 5,92 у 2010 році до 4,7 у 2020 році. За умови збільшення охоплення АРТ цільове значення IPR (3,0) може бути досягнуто у 2024 році та мати значення 2,8 у 2025 році.
6. Коефіцієнт IMR. У 2010 році в Україні IMR досягнув цільового значення 1. Проте охоплення АРТ у цей період було на рівні 9 %, а смертність від СНІДу — найвища з початку епідемії. На кінець 2019 року охоплення АРТ становило лише 54 % від оціночної кількості ОЖВ. За таких умов не можна лише на підставі значення IMR вважати епідемію в країні контрольованою. Охоплення АРТ на рівні 70 % від оціночної кількості ОЖВ очікується в країні у 2023 році. Проте цього року значення IMR буде знаходитись на рівні 1,85 та збільшиться до 1,93 у 2025 році.
Висновки. На підставі аналізу показників епідеміологічного переходу можна зробити висновок, що навіть за умови ефективної протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні відсутні підстави для зменшення чисельності ОЖВ в найближчі 10 років. Однією з основних причин такого стану є п’ятирічне відставання країни від графіку досягнення цілей стратегії Fast Track, особливо в частині охоплення АРТ та зниження кількості нових випадків ВІЛ-інфекції. Як мінімум 5 найближчих років епідемію ВІЛ-інфекції в Україні не можна буде вважати контрольованою: показник інцидентності/превалентності досягне цільових значень у 2024 році, проте в цей же час показник інцидентності/смертності буде в 1,8 раза перевищувати цільові рівні. Отже, проблема ВІЛ/СНІДу в Україні залишатиметься одним із викликів системі громадського здоров’я до 2030 року.