Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Поширення СОVID-19 у Харківській області та шляхи його подолання
Авторы: А.П. Подаваленко(1), В.П. Жалко-Титаренко(2), Т.О. Оторвіна(3)
(1) — Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
(2) — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб НАМН України», м. Київ, Україна
(3) — Харківська міська філія ДУ «Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України», м. Харків, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Україна, як і багато країн світу, залучилася до пандемії COVID-19 у березні 2020 року. Прогнозували декілька сценаріїв перебігу епідемічного процесу коронавірусної інфекції, в тому числі швидке припинення поширення, як це було під час епідемії SARS. Але на сьогодні відбувається активізація епідемічного процесу, летальність становить 2,1 %, у структурі померлих найбільший відсоток (80,6 %) припадає на осіб із групи медичного ризику (серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, новоутворення, захворювання нирок, печінки, легень, неврологічні хвороби та ін.).
Запроваджений у країні локальний адаптований карантин за рівнем захворюваності та тестування, а також заповненням ліжок, направлений на введення обмежень певних заходів, торгівлі, умов навчання тощо, суттєво впливає на економічний розвиток населених пунктів, міст, регіонів. Крім цього, значні економічні витрати на проведення лабораторних досліджень за допомогою імунологічних і молекулярно-генетичних тестів (щоденно 23 000–24 000 досліджень), а позитивних результатів щодо COVID-19 лише 9 %.
У Наказі МОЗ України від 16.06. 2020 р. № 1411 «Про внесення змін до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)» зазначено: «Інфікування SARS-CoV-2 відбувається контактним та крапельним шляхами. Повітряний (аерогенний) шлях для коронавірусної хвороби (COVID-19) не характерний». Таке трактування аерозольно-аспіраційного механізму передачі збудника SARS-CoV-2 з повітряно-крапельним шляхом свідчить про ігнорування вчення академіка Л.В. Громашевського щодо епідемічного процесу та, зокрема, механізму передачі збудників інфекційних хвороб. Внаслідок цього цілком імовірне впровадження неадекватних профілактичних та протиепідемічних заходів під час пандемії COVID-19.
Зважаючи на вищезазначене, метою роботи став аналіз епідемічної ситуації з COVID-19 у Харківській області та теоретичне обґрунтування профілактичних і протиепідемічних заходів на підставі вчення Л.В. Громашевського щодо епідемічного процесу та теорії механізму передачі збудників інфекційних хвороб.
Матеріали та методи. У роботі використано дані офіційної статистики Центру громадського здоров’я МОЗ України. Вивчали підтверджені випадки COVID-19, у тому числі у медичних працівників, та летальні випадки серед госпіталізованих. Провели порівняння цих показників у м. Харкові, Харківській області та Україні. Статистична обробка результатів проведена з використанням комп’ютерної програми Exсel.
Результати. У Харківській області 29 адміністративних територій. Місто Харків та Харківський район за показниками епідемічної безпеки відносяться до «помаранчевої» зони (3), що свідчить про завантаження ліжок понад 50 %, 16 районів області — до «жовтої» зони (завантаженість ліжок від 5 % до 50 %), 11 районів — до «зеленої» зони (завантаженість ліжок до 5 %). За період спостереження в області захворюваність на COVID-19 за кількістю підтверджених випадків становить 448,4 на 100 тис. населення, загалом в Україні цей показник нижчий — 354,3. Показник летальності найбільшим виявився у районах області — 3,3 %, тоді як в Україні — 2,1 % та в м. Харкові — 1,8 %. Хворих на COVID-19 із тяжким клінічним перебігом госпіталізують. В Україні було госпіталізовано 21,7 % від числа підтверджених випадків, у районах області — 20,1 %, у Харкові — 15,3 %. Дані про летальність та тяжкість перебігу хвороби свідчать про більш якісну і своєчасну медичну допомогу в містах, ніж у селах.
Щоденно в області реєструється до 300 випадків COVID-19, тоді як у червні — липні 2020 р. було до 30 випадків. Можна погодитися з поясненням, що значно збільшилася кількість обстежених на COVID-19, але ми вважаємо, що основна причина, яка сприяла швидкому та масштабному поширенню збудника SARS-CoV-2, — це нехтування населенням засобами індивідуального захисту від цієї інфекції. Розуміння суті аерозольно-аспіраційного механізму передачі збудника цієї інфекції з повітряно-крапельною природою передачі, стрімкість поширення і стійкість в довкіллі дозволяє припускати, що контактно-побутовий шлях передачі SARS-CoV-2 має другорядне значення. Аерозольно-аспіраційний механізм передачі збудника сприяє швидкому його поширенню, тож найбільш ефективним способом захисту могла б бути вакцинація. Але вакцини проти COVID-19 немає у світі, тож, як на цьому наголошував академік Л.В. Громашевський, у такому випадку найбільш ефективним засобом захисту є тотальне запровадження в закритих приміщеннях режиму носіння масок або респіраторів. Усе населення, без винятку, повинно надягати у закритих приміщеннях і транспорті медичні маски або респіратори, які відповідають Державному стандарту України (ДСТУ — EN 14683:2014; ЕN 149:2017), і не тішитись саморобними масками.
На наш погляд, є безпідставною дискусія щодо правомірності введення жорсткого карантину з березня по червень 2020 р. в Україні. Введений карантин призупинив швидкий розвиток епідемічного процесу COVID-19, дозволив підготувати населення до індивідуального захисту, а медичні заклади і медперсонал — для надання якісної медичної допомоги хворим.
Висновки. Отже, вчення академіка Л.В. Громашевського щодо епідемічного процесу є фундаментальним відкриттям, яке в сучасних умовах дозволяє розробити та впровадити ефективні профілактичні та протиепідемічні заходи. Вважаємо, що сьогодні загальний карантин не потрібно вводити. Але використання засобів індивідуального захисту (медичні маски, респіратори, дезінфектори) та соціальна дистанція є основними дієвими засобами призупинення поширення COVID-19. Одним із небезпечних місць слід вважати закриті приміщення, де повітря знаходиться в нерухомому стані. Необхідно підвищити якість первинної медичної допомоги сільським жителям.