Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №5, 2020
Вернуться к номеру
Чутливість до антибіотиків музейних штамів Рseudomonas aeruginosa — збудників ранових інфекцій
Авторы: О.В. Покас, Г.В. Вишнякова, О.Г. Гарницька
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Музей патогенних для людини мікроорганізмів (МПМ) ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН України» протягом усього періоду свого функціонування здійснює збір актуальних клінічних ізолятів, тому його колекція має статус наукового національного надбання. Серед численних збудників опортуністичних інфекцій, що набувають у сучасний період все більшої актуальності, чільне місце посідають умовно-патогенні мікроорганізми, які в силу пластичності своїх біологічних властивостей є більш пристосованими до переживання в довкіллі та в організмі людини. Тому для здійснення епідеміологічного моніторингу за домінуючими збудниками опортуністичних інфекцій та прогнозування їх зміни необхідне стеження за динамікою біологічних властивостей, їх стабільністю в процесі довгострокового зберігання з використанням різних методів ведення культур.
Рseudomonas aeruginosa входить до групи лідируючих бактерій-опортуністів, об’єднаних терміном ESKAPE, який включає шість найпроблемніших з точки зору антибіотикорезистентних мікроорганізмів для лікувальних закладів розвинутих країн. Для P.aeruginosa характерні різноманітні механізми стійкості до β-лактамів, однак найбільше клінічне та епідеміологічне значення має продукція набутих метало-β-лактамаз (MβL), які гідролізують практично всі β-лактами. Поширення штамів-продуцентів MβL призводить до зростання резистентності до найбільш ефективних груп антибіотиків — цефалоспоринів ІІІ–IV покоління та карбапенемів. Тому надзвичайну актуальність на сьогодні має регулярне відстеження поширеності MβL серед грамнегативних неферментуючих бактерій — збудників інфекцій та встановлення найбільш ефективних антибіотиків для терапії інфекцій, спричинених даними штамами.
Мета дослідження. Вивчити чутливість до антибіотиків музейних штамів P.aeruginosa та їх здатність до продукції метало-бета-лактамаз.
Матеріали та методи. Досліджено рівні резистентності 50 штамів P.aeruginosa — збудників ранових інфекцій, вилучених у період з 2001 по 2005 рік у різних областях України. Зразки зберігались у колекції музею інституту понад 15 років у ліофілізованому стані. Чутливість до антибіотиків визначали диск-дифузійним методом на середовищі Мюллера — Хінтона згідно з критеріями Eucast (2019). Продукцію MβL визначали методом подвійних дисків за синергізмом іміпенему та карбапенему з ЕДТА.
Результати. Встановлено, що досліджені нами музейні штами P.aeruginosa мали високу частоту стійкості до фторхінолонів: ципрофлоксацину та левофлоксацину — 92,0 ± 3,8 % та 70,0 ± 6,5 % стійких штамів відповідно. До цефтазидиму було більше стійких штамів, ніж до цефепіму, — 76,0 ± 6,0 % та 22,0 ± 5,9 % відповідно (р < 0,05). З аміноглікозидних антибіотиків найбільшу інгібуючу дію проявляв нетилміцин (82,0 ± 5,4 % чутливих штамів), найменшу — амікацин (20,0 ± 5,7 %) (р < 0,05). До іміпенему було більше чутливих штамів, ніж до меропенему, — 70,0 ± 6,5 % та 52,0 ± 7,1 % відповідно, але без вірогідної різниці за даними показниками.
Ми порівняли рівні чутливості музейних штамів P.aeruginosa (бо в МПМ відбирали штами зі стійкістю до антибіотиків) зі штамами, виділеними з ран у стаціонарних хворих в 2019 році. Встановлено, що практично чутливість до всіх антибіотиків музейних штамів значно вища, ніж чутливість сучасних множиннорезистентних штамів. Так, до цефалоспоринових антибіотиків штами, виділені в 2019 р., усі були стійкі, а штами 2001–2005 рр. були чутливими до цефепіму та цефтазидиму — 32,0 ± 6,6 % та 24,0 ± 6,0 % випадків відповідно. Чутливість до ципрофлоксацину була на однаковому рівні, до левофлоксацину чутливість музейних штамів була більшою (30,0 ± 6,5 % чутливих штамів), але без вірогідної різниці за даними показниками. Значно вищою виявлена чутливість музейних штамів до аміноглікозидів: до гентаміцину — у 3 рази, до нетилміцину — у 4 рази (р < 0,05), до амікацину — теж більшою, але без вірогідної різниці за даними показниками. За даний період значно зменшилась чутливість до карбапенемів: до меропенему — у 3 рази, до іміпенему — у 3,4 раза, чутливі штами становили 16,7 ± 7,6 % та 20,8 % відповідно.
Серед музейних штамів P.aeruginosa, вилучених у період з 2001 по 2005 рік у різних областях України, нами виявлено 6 штамів продуцентів MβL (12 %). Нами визначені профілі антибіотикорезистентності штамів-продуцентів MβL. Штам № 7614 виявився резистентним до всіх антибіотиків і визначений нами як панрезистентний. Штам № 1468 чутливий тільки до нетилміцину, штами № 38, 25, 4915 стійкі до 8 антибіотиків. Ці штами віднесені нами до екстремально резистентних. Один штам (№ 78) був чутливим до 3 антибіотиків — множиннорезистентний.
Висновки. Таким чином, вивчені нами штами P.aeruginosa, які були виділені в 2001–2005 рр. і зберігалися в МПМ, мали високу стійкість до окремих антибіотиків, а 12 % з них вже були продуцентами MβL.
Отже, у зв’язку з загрозою швидкої клональної поширеності штамів продуцентів карбапенемаз з множинною стійкістю до антимікробних препаратів у мікробіологічних лабораторіях є необхідність впровадження систем мікробіологічного моніторингу, направленого на виявлення резистентності до карбапенемів серед клінічних ізолятів та визначення механізмів резистентності. Мікробіологічний моніторинг повинен включати фенотипові виявлення карбапенемаз у штамів, стійких або помірно стійких до меропенему та іміпенему. Фенотипові тести можуть виконуватися в рутинній практиці локальних мікробіологічних лабораторій. Штами з виявленими карбапенемазами повинні тестуватися молекулярно-генетичними методами на виявлення генів MβL та на молекулярно-генетичне типування для оцінки клональної спорідненості в спеціалізованих референс-лабораторіях.