Журнал «Актуальная инфектология» Том 8, №6, 2020
Вернуться к номеру
Показники перекисного окиснення ліпідів та синтезу сироваткового інтерферону у хворих на хронічний гепатит С із позапечінковими проявами
Авторы: Чабан Т.В., Верба Н.В.
Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Особливу увагу сьогодні привертає лікування хворих на хронічний гепатит С (ХГС), які мають позапечінкові прояви (ППП) хвороби. Великим проривом у науці стала можливість використання препаратів із прямою противірусною дією. Проте досі в комплексному лікуванні не враховуються наявність порушень у системі цитокінів і стан оксидативного стресу, який виникає в печінці внаслідок дії вірусу. Ці порушення, у свою чергу, викликають активацію процесів фіброзоутворення в печінці навіть за умов, коли вірусне навантаження знижується й пошкоджуючий агент припиняє свою дію. Мета дослідження: вивчити показники перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та системи цитокінів у хворих на ХГС за наявності ППП. Матеріали та методи. Обстежені 68 хворих на ХГС із ППП, які були поділені на 2 групи: І група — 34 хворі без ППП, ІІ група — 34 хворі із ППП. Для оцінки отриманих показників обстежені 30 здорових осіб віком від 18 до 60 років за їх згодою. Діагноз ХГС встановлювали на підставі клініко-епідеміологічних даних і підтверджували виявленням у сироватці крові хворих специфічних антитіл методом ІФА та РНК вірусу гепатиту С за допомогою ПЛР. Оцінку показників ПОЛ визначали за концентрацію малонового діальдегіду (МДА) та дієнових кон’югат (ДК) у сироватці крові та еритроцитах. З метою вивчення цитокінового статусу в сироватці крові хворих на ХГС визначали рівень сироваткового інтерферону (IFNcир.). Результати та обговорення. При визначенні показників ПОЛ у хворих І групи вміст МДА перевищував фізіологічні показники в середньому в 1,5 раза в сироватці та у 2,2 раза — в еритроцитах, а вміст ДК — в 1,3 та 1,6 раза в сироватці та еритроцитах крові хворих на ХГС відповідно. Також у хворих ІІ групи вміст МДА був більшим, ніж у здорових осіб, у 2,6 та 3,5 раза у сироватці та еритроцитах відповідно, при цьому рівень ДК — у 2,4 та 2,7 раза у сироватці та еритроцитах крові відповідно. Тобто вміст МДА у хворих ІІ групи перевищував такий у хворих І групи в 1,1 та 1,3 раза в сироватці та еритроцитах відповідно (р < 0,01). Рівень ДК у хворих ІІ групи був більшим, ніж у хворих І групи, в 1,1 раза (р < 0,01).
Рівень IFNсир., навпаки, був меншим, ніж у здорових осіб: у І групі — на 41,21 %, у ІІ групі — на 69,96 %, тобто у хворих за наявності ППП було більш вираженим порушення синтезу IFNсир., оскільки рівень IFNсир. у хворих ІІ групи був меншим, ніж в І групі, на 28,75 % (р < 0,01). Висновки. У всіх хворих на ХГС установлене підвищення активності ПОЛ та зниження синтезу IFNсир. Ці процеси були більш вираженими у хворих на ХГС із ППП. На нашу думку, наявність ППП необхідно враховувати при призначенні лікування хворим на ХГС.