Журнал "Гастроэнтерология" Том 54, №4, 2020
Вернуться к номеру
Вплив моделювання хронічних алкогольних уражень печінки на рухову активність щурів
Авторы: Галінський О.О., Галінська А.М.
Інститут гастроентерології НАМН України, м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: дослідити психоемоційний стан щурів при токсично обумовленій патології гепатобіліарної зони.
Матеріали та методи. Дослідження проводили на 54 білих лабораторних щурах-самцях масою (237 ± 24) г, яких утримували на стандартному раціоні віварію. Експерименти проводились із дотриманням міжнародних та національних нормативів із біоетики. Хронічне алкогольне ураження печінки моделювали після 48-годинної харчової депривації шляхом проведення примусової переривчастої алкоголізації протягом 5 днів із повтором через 2 дні, внутрішньочеревного введення 16,5% розчину етанолу в 5% водному розчині глюкози з розрахунку 4 мл етанолу на 1 кг ваги тварини. У подальшому, через 14 днів від початку примусової алкоголізації, їх переводили на напівпримусову алкоголізацію, тобто тварини вживали як єдине джерело пиття 15% водний розчин етанолу. Психоемоційний стан оцінювали за тестуванням у лабіринті «Відкрите поле» після 2, 4, 6 і 12 тижнів. Для статистичного аналізу отриманого числового матеріалу використовували дескриптивну статистику. Відмінності, отримані за допомогою методу парних порівнянь, вважали вірогідними при р < 0,05.
Результати. Установлено що вже через 2 тижні хронічної алкоголізації кількість пересічених внутрішніх квадратів знижується на 94 % (р < 0,05) щодо інтактних значень, із продовженням терміну дії алкоголізації до 4, 6, 12 тижнів кількість пересічених квадратів незначно коливається, але в середньому кількісно не перевищує 15 % від інтактних значень. Незалежно від терміну дії хронічної алкоголізації заходи у внутрішні квадрати здійснюють поодинокі щури, на 4 та 6 тижні вони зникають повністю. Вертикальна рухова активність за показниками стійок та зазирань у нірку знижується нерівномірно; так, кількість стійок знижувалась залежно від терміну на 72–93 % (р < 0,05) щодо інтактних значень, тоді як кількість зазирань у нірку на 2 та 4 тиждень була меншою на 75 % (р < 0,01) та 79 % (р < 0,05) відповідно щодо інтактних значень, а на 6 та 12 тиждень була меншою лише на 51 % (р < 0,05) та 49 % (р < 0,05) щодо інтактних значень. Тобто за умов хронічної алкоголізації у тварин вертикальна компонента рухової активності була більшою від горизонтальної в середньому в 1,8 раза (р < 0,05), тоді як в інтактних тварин, навпаки, горизонтальна компонента була більшою в 1,5 раза.
Висновки. Хронічна алкоголізація незалежно від тривалості дії викликала загальний руховий дефіцит, зміну характеру співвідношення горизонтальної та вертикальної компоненти рухової активності лабораторних тварин.