Журнал "Гастроэнтерология" Том 54, №4, 2020
Вернуться к номеру
Особливості вмісту вільних жирних кислот сироватки крові у хворих на автоімунні захворювання печінки
Авторы: Степанов Ю.М., Косинська С.В.
ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета. Оцінити вміст вільних жирних кислот (ВЖК) сироватки крові у хворих на автоімунні захворювання печінки для виявлення їх ролі у патогенезі захворювань.
Матеріали та методи. Обстежені 20 хворих на патологію печінки, із них 7 — хворі на автоімунний гепатит (АІГ), 3 — на АІГ з наслідком у цироз, 1 — на over-lap АІГ + первинний біліарний холангіт (ПБХ), 2 — на ПБХ, 7 — на стеатогепатит із позитивними маркерами ANA > 1 : 100. Середній вік хворих — (38,95 ± 2,46) року, за статтю: 19 жінок та 1 чоловік. У всіх хворих, крім стандартних клінічних і лабораторно-інструментальних даних, визначений вміст ВЖК у сироватці крові. Визначення ВЖК у сироватці крові проведене з використанням апаратно-програмного комплексу на базі газового хроматографа «Хроматек-Кристал 5000» із полум’яно-іонізаційним детектором. Жоден хворий згідно з анамнезом та умовами включення не мав дієтичних обмежень, не приймав препарати жирних кислот. Контрольну групу для оцінки вмісту ВЖК становили 16 умовно здорових осіб.
Результати. В усіх хворих визначалося менше фракцій ВЖК, у середньому (13,55 ± 0,68), від 8 до 18 фракцій, ніж у здорових, у яких було 25 фракцій ВЖК (від С4:0 до С21:0). У більшості відсутніми були саме фракції ненасичених ВЖК. Загальний уміст ВЖК не відрізнявся від здорових і становив (2,515 ± 0,343) мкг/мкл проти (3,578 ± 0,462) мкг/мкл (р > 0,05). Не відрізнявся середній вміст насичених, ненасичених, мононенасичених та поліненасичених ВЖК (р > 0,05). Проте спостерігались значні зміни у складових цих ВЖК та їх відношеннях. У спектрі коротколанцюгових ВЖК звертає увагу значне зменшення у 100 % хворих бутирату С4:0, до (0,0131 ± 0,0038) мкг/мкл, порівняно зі здоровими (1,8366 ± 0,4700) мкг/мкл (р < 0,001), у 140 разів, а також збільшення у 80 % хворих капроату С6:0 до (1,0170 ± 0,2880) мкг/мкл проти (0,2740 ± 0,0911) мкг/мкл (р < 0,001), у 3,7 раза. Такі зміни ВЖК можуть бути пов’язані з особливостями їх продукції кишечною мікробіотою. Середньоланцюгові ВЖК характеризувались збільшенням у 85 % хворих додеканоату С12:0 у 5,8 раза (р < 0,001), тобто насиченої ВЖК. Спектр довголанцюгових ВЖК, представлений 19 фракціями, характеризувався збільшенням насичених ВЖК, пальмітату С16:0 — у 12,2 раза (р < 0,001), стеарату С18:0 — у 2 рази (р < 0,05) та невірогідно — міристату С14:0. Також відзначене збільшення мононенасичених ВЖК, а саме гептадеканоату С17:1(cis-10) — у 6,7 раза (р < 0,001), октадеканоату С18:1(trans-9) — у 14,5 раза (р < 0,05). Але повністю була відсутня фракція ейкозеноату С20:1(cis-11) у всіх хворих.
Висновки. Спектр ВЖК у хворих на автоімунні захворювання печінки відрізняється від здорових та потребує подальшого вивчення та інтерпретації.