Журнал "Гастроэнтерология" Том 54, №4, 2020
Вернуться к номеру
Лікувальне харчування хворих із політравмою з супутнім ожирінням
Авторы: Хіміч С.Д.(1), Чемерис О.М.(2)
(1) — Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
(2) — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Відомо, що в наш час кількість людей з ожирінням значно зростає. Також збільшився відсоток політравмованих пацієнтів на тлі ожиріння.
Мета. Визначити особливості харчування у постраждалих із поєднаною травмою тіла, хворих на ожиріння.
Матеріали та методи. Клінічний матеріал становили 103 пацієнти з поєднаною травмою тіла, які перебували на стаціонарному лікуванні протягом 2003–2018 років. Вік постраждалих коливався в межах від 18 до 76 років (середній вік — (41,3 ± 1,7) року). Жінок було 49 (47,6 %), чоловіків — 54 (52,4 %), осіб працездатного віку — 64 (62,1 %). У хворих були травми різної локалізації і тяжкості пошкодження внаслідок дорожньо-транспортних пригод (водій, пасажир або пішохід) — 61 особа (59,2 %), 29 (28,2 %) — падіння з висоти, 13 (12,6 %) — побиття іншими особами. Усі пацієнти були госпіталізовані у проміжку від 20 хвилин до 1,5 години від моменту отримання травми, що становило в середньому (41,7 ± 1,3) хвилини. В усіх пацієнтів обчислювали індекс маси тіла (ІМТ), який визначався як відношення маси тіла (кг) до зросту (м2). Залежно від значення ІМТ здійснювали розподіл на клінічні групи та визначали тяжкість пошкоджень. Таким чином, усіх постраждалих було розподілено на три групи. До першої групи увійшло 29 (28,2 %) пацієнтів із нормальною масою тіла (ІМТ ≥ 24,9 кг/м2 ), до другої — 48 (46,6 %) постраждалих із надмірною вагою та ожирінням І ступеня (ІМТ = 26,2–34,2 кг/м2) та до третьої — 26 (25,2 %) травмованих з ожирінням ІІ–ІІІ ст. (ІМТ = 35,3–41,9 кг/м2).
Результати. Після виведення постраждалих із травматичного шоку ставили питання про нутриційну підтримку хворого. Харчування пацієнтів І клінічної групи здійснювали відповідно до загальноприйнятих стандартів шляхом комбінації парантеральних та ентеральних сумішей, які вводили через назогастральний зонд. У постраждалих з ожирінням віддавали перевагу збалансованим сумішам для ентерального харчування, що пов’язано з необхідністю ранньої стимуляції моторики шлунка та кишечника. Ранні парези травного тракту ми відзначили у 34 (33,0 %) постраждалих (ІІ–ІІІ клінічні групи) і трактували як результат інтраабдомінальної гіпертензії через наявність у даної групи хворих внутрішньочеревного жиру.
Висновки. До нутриційної підтримки та лікувального харчування пацієнтів із політравмою слід підходити диференційовано з урахуванням ІМТ та ступеня ожиріння.