Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021
Вернуться к номеру
Клінічний випадок гідатидозного ехінококозу печінки
Авторы: Бочаров В.М.
Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Паразитарні захворювання, за даними ВООЗ, більше ніж у 32 % випадків є причинами смертей. Ехінококоз є одним із найбільш небезпечних зооантропогельмінтозів. Ендемічними регіонами поширення ехінококозу є: Південна Америка; Середземноморський регіон, що включає Північну Африку, Іспанію, Португалію, Туреччину; Близький Схід; Центральна Азія, регіони Китаю, деякі регіони Великобританії. В Україні, за санітарно-епідеміологічними даними, відзначається неухильне зростання захворюваності на ехінококоз. У 2019 році зареєстрованно 9 випадків, а у 2020 році — 13 випадків. У більшості спостережень за допомогою сучасних методів дослідження (УЗД, КТ, імунологічні методи) можна встановити вірогідний діагноз гідатидозного ехінококозу. На користь даного діагнозу свідчать специфічні імунологічні дослідження і проживання хворого в ендемічному з ехінококозу регіоні. Ефективність ультразвукового дослідження в діагностиці ехінококозу загальновизнана. Точність дослідження коливається в межах 85–95 %. Комп’ютерна томографія дозволяє визначити топографічну локалізацію вогнища, зв’язок його з великими судинами, а також обрати найбільш раціональний доступ до порожнини кісти. При гідатидозному ехінококозі є абсолютні показання до хірургічного лікування. Хіміотерапія з використанням бензимідазолу (албендазол і мебендазол) і PAIR (пункція, аспірація, ін’єкція, реаспірація) рекомендовані як альтернативне лікування, особливо для пацієнтів із протипоказаннями для оперативного втручання. Хірургічний метод загальновизнано основним у лікуванні ехінококозу.
Наводимо клінічний випадок ехінококозу, діагностований при зверненні на консультацію, у хлопчика 9 років. Основна скарга — на нудоту в денні та вечірні години. З анамнезу відомо, що протягом двох років у дитини спостерігаються диспептичні розлади у вигляді нудоти, болю в животі, періодичних одноразових випадків діареї, а також проявів алергічних реакцій, кропивниці, набряку Квінке. З анамнезу життя відомо, що дитина народилася в строк, із добрими фізичними показниками, щеплена за віком, із перенесених захворювань — сезонні простудні захворювання. Так само відомо, що проживає в приватному будинку, каналізацією та водопостачанням будинок оснащений, є домашня тварина — собака, з яким дитина проводить вільний час. Тварину щеплено, харчується сирими субпродуктами великої рогатої худоби. При огляді хлопчика: в проєкції печінки пальпується помірно щільне безболісне утворення по середньоключичній лінії. Відзначається збільшення печінки на 2,0 см, селезінка не збільшена, болючість при пальпації в надчеревній ділянці помірної інтенсивності. Пацієнт був направлений на КТ-дослідження органів черевної та грудної порожнини. Висновок дослідження: множинні ехінококові кісти печінки черевної порожнини. Вогнищевих й інфільтративних змін грудної порожнини не визначається. Під час дослідження методом ІФА встановлено збільшення титру антитіл IgG і IgМ до ехінококу (результат). Установлено діагноз: гідативний ехінококоз печінки, неускладнений перебіг. Хворий направлений у хірургічне відділення обласної дитячої лікарні для оперативного лікування. Проведена операція в плановому порядку під внутрішньовенним наркозом — ехінококтомія. Інтеропераціонно у ІІ–IV сегментах виявлені і вилучені ехінококові кісти розміром: 5 × 3 × 3; 7 × 4 × 3 і 1,5 × 1 × 1 см відповідно. Післяопераційний період проходив без ускладнень. Призначений ворміл по 1 таблетці (400 мг) 2 рази на день протягом 28 днів, 3 курси з перервами в 14 днів. На сьогодні при проведенні контрольних досліджень КТ без об’ємних утворень черевної порожнини, рівень титру антитіл IgG знизився в 4 рази, а рівень IgМ у межах норми.
Таким чином, відмічається низький рівень настороженості з боку медичної спільноти до випадків рідкісних гельмінтозів у дорослих та дітей.