Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021
Вернуться к номеру
Основні епідеміологічні аспекти щодо зв’язку COVID-19 із міграцією населення
Авторы: Задорожна В.І.
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»,
м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Уже понад року світ живе в нових умовах широкомасштабних обмежень, обумовлених безпрецедентною до сьогодні ситуацією — глобальним поширенням COVID-19, хвороби, яка ще в березні 2020 р. була визнана ВООЗ пандемією. У разі спалаху або епідемії будь-якої інфекційної хвороби ВООЗ одночасно з повідомленням про відповідну подію на своєму сайті у розділі «Готовність до надзвичайних ситуацій, реагування» надає загальні рекомендації мандрівникам щодо протиепідемічних і профілактичних заходів, але при цьому майже ніколи не рекомендує обмежувальні заходи щодо в’їзду в країну або пересування по її території. Із COVID-19 ситуація розвивається в інший спосіб, коли на певний час країни закривають кордони, при в’їзді в іншу країну або поверненні з мандрівки людина перебуває в обсервації або ізоляції, навіть незважаючи на той факт, що в країні, в яку вона прибуває, епідемічна ситуація є також неблагополучною. На окремий розгляд в аспекті міграції населення заслуговує проблема молекулярно-епідеміологічних особливостей SARS-CoV-2, що останнім часом набуває особливого значення у зв’язку з появою повідомлень про майже одночасне визначення близьких мутацій цього вірусу на різних територіях і континентах, що підвищують репродуктивне число COVID-19 для нових варіантів збудника, які швидко витісняють із циркуляції віруси-попередники та несуть теоретичні ризики зниження ефективності вже існуючих вакцин.
Мета роботи полягала у висвітленні основних епідеміологічних питань COVID-19, пов’язаних із міграцією населення як у країні, так і за її межами.
Матеріали та методи. У роботі було використано бібліосемантичний та аналітичний методи.
Результати. Саме при появі нового збудника можна простежити швидкість його поширення в глобальних масштабах. COVID-19 є інфекцією, головним механізмом передачі збудника якої на сьогодні за умов формування нової паразитарної системи є крапельний. Саме цим пояснюється й та швидкість, з якою країни долучалися до епідемічного процесу. Якщо протягом 08.12.2019–02.01.2020 було зареєстровано лише 41 випадок в Ухані (Китай), звідки й почалося поширення COVID-19, то перші завізні випадки були виявлені вже через місяць у Таїланді (08.01.2020) та Японії (16.01.2020). На 09.02.2020 мало місце 40 628 випадків у 28 країнах світу, а через 2 тижні (на 25.02.2020) — 80 423 випадки в 41 країні. На 13.05.2020 показник захворюваності зріс у понад 50 разів (4 373 661), а випадки виявлялися майже в усіх країнах. Зазначене ще раз підтверджує той факт, що за умов сучасного швидкісного сполучення між країнами й інтенсивності міграційних процесів (мандрівки, бізнес, навчання тощо) навіть не тільки при формальному дотриманні вимог Міжнародних медико-санітарних правил (2005), а й при застосуванні додаткових жорстких карантинних вимог неможливим є стримання швидкого поширення емерджентного вірусу з крапельним механізмом передачі. Ні одна розвинута країна світу із, здавалося б, досконалою на той час системою біобезпеки не змогла цього зробити. У той же час цей глобальний виклик світовій охороні здоров’я став надзвичайним поштовхом для прискорення механізмів і строків створення нових вакцин, зокрема інноваційних, прискорив або ініціював розвиток біотехнологічних та молекулярно-епідеміологічних напрямків у країнах. Результати молекулярно-епідеміологічних досліджень дозволяють простежити поширення вірусу з вогнища, де виникли перші випадки захворювання, по різних країнах світу, а також у межах країни, його еволюцію з формуванням нових ліній, підліній, варіантів із тими генетичними змінами, що забезпечують їх превалювання в циркуляції та можуть впливати на інтенсивність епідемічного процесу.
Висновки. COVID-19 є прикладом глобального поширення емерджентної інфекції з крапельним механізмом передачі збудника за рахунок міграційних процесів та їх впливу на прискорення еволюції SARS-CoV-2.