Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021
Вернуться к номеру
Синдром Гієна — Барре як раннє ускладнення нової коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 (клінічний випадок)
Авторы: Маврутенков В.В.(1), Литвин К.Ю.(1), Якуніна О.М.(1), Якімова С.В.(2), Смірнов Б.М.(2)
(1) — Державний заклад «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», м. Дніпро, Україна
(2) — Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової» Дніпровської міської ради, м. Дніпро, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Новий штам коронавірусу SARS-CoV-2 здатний вражати будь-який орган та систему організму. Патогенез цих уражень обумовлений як прямим ушкодженням клітин організму вірусом, так і розвитком імунопатологічних реакцій, що можуть призвести до демієлінізуючих захворювань нервової системи, зокрема синдрома Гієна — Барре, що становить потенційну загрозу життю пацієнта.
Мета роботи: покращити менеджмент пацієнтів із новою коронавірусною хворобою шляхом вивчення клінічного випадку розвитку синдрому Гієна — Барре внаслідок зараження вірусом SARS-CoV-2.
Матеріали та методи. Наведений клінічний випадок розвитку синдрому Гієна — Барре, пов’язаного з коронавірусною хворобою, в чоловіка 71 року, який із 26.01.2021 по 05.02.2021 перебував на лікуванні в Дніпропетровській міській лікарні № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової (інфекційній).
Результати. Хворий Л., 71 рік, українець, пенсіонер, мешканець м. Дніпра, потрапив до лікарні на сьому добу захворювання зі скаргами на непродуктивний кашель, слабкість, лихоманку в межах 37,5–38,7 °С, задуху при фізичному навантаженні. Клінічний діагноз був підтверджений наявністю в секреті з носоглотки РНК нового штаму вірусу SARS-CoV-2 методом ПЛР. З епіданамнезу: жінка пацієнта хворіє на коронавірусну інфекцію. Анамнез життя: у 2015 році встановлений кардіостимулятор. Клінічно захворювання перебігало за респіраторним типом: за даними цифрової рентгенограми визначена наявність інтерстиціальної пневмонії. Киснева підтримка не призначалась: сатурація кисню (SpO2) — 95–97 %. Маркери системної запальної відповіді були відсутні. Лікування включало: профілактику тромботичних ускладнень («активізація», перебування в прон-позиції під час тривалого сну, носіння високих компресійних панчохів, ривароксабан 15 мг/добу); протизапальну імунодепресивну терапію — дексаметазон 32 мг/добу в/в; ад’ювантну системну антибактеріальну терапію: цефалоспорини 3-ї генерації. На тлі лікування стан поступово покращився, ПЛР-дослідження на 14-й день: РНК SARS-CoV-2 не виявлено, у зв’язку із задовільним станом пацієнта було заплановано виписку під нагляд сімейного лікаря, але на 16-ту добу перебування в стаціонарі (23-тю — 24-ту добу захворювання) вранці при спробі встати з ліжка пацієнт неочікувано втратив рівновагу та впав унаслідок різкої слабкості в ногах. При огляді: свідомість за шкалою коми Глазго 15 балів, рівень SpO2 — 96 %, частота дихання — 18/хв, АТ — 135/90 мм рт.ст. При неврологічному обстеженні: значний неврологічний дефіцит у вигляді м’язової гіпотонії нижніх та верхніх кінцівок при збереженні чутливості, менінгеальні знаки негативні. Діагностовано полінейропатію (синдром Гієна — Барре), тетрапарез, тяжкий перебіг. Призначено лікування: гомологічний імуноглобулін людини з розрахунку 1 г/кг на добу в/в, курс — 5 днів. Для подальшого лікування хворий у той же день був переведений до неврологічного відділення, де продовжено введення імуноглобуліну та призначений метилпреднізолон у режимі пульс-терапії. На час подання тез (31-ша доба захворювання) стан хворого залишається тяжким за рахунок відсутності динаміки відновлення неврологічних функцій.
Висновки. Нова коронавірусна інфекція, викликана вірусом SARS-CoV-2, може бути причиною розвитку демієлінізуючих захворювань периферичної нервової системи, зокрема синдрому Гієна — Барре. Слід очікувати з часом збільшення кількості цих захворювань. Перебіг синдрому Гієна — Барре, що розвинувся після інфікування новим штамом вірусу SARS-CoV-2, у даному випадку тяжкий та має сумнівний прогноз. Потрібний пошук клінічних предикторів, які б дозволили спрогнозувати виникнення неврологічних ускладнень у пацієнтів із коронавірусною хворобою.