Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021

Актуальність. Протозойні захворювання в Україні актуальні і на сьогодні, що обумовлено тим, що деякі протозойні інфекції дуже поширені серед населення, а деякі, незважаючи на їх незначну кількість, тим, що мають різноманітні клінічні прояви, пізно діагностуються та для їх лікування в Україні не зареєстровані ефективні лікарські препарати. Серед протозойних захворювань лямбліоз є поширеним захворюванням як серед населення України, яке не виїздить за межі України, так і серед мандрівників у зв’язку з тим, що лямблії є поширеною етіологією діареї мандрівників. У зв’язку з тим, що збільшується міграція населення в ендемічні країни, в яких реєструється висока захворюваність, але мандрівники, робітники, моряки, льотчики, студенти не проводять хіміопрофілактику, і відбувається завезення деяких захворювань, у тому числі малярії, в Україну з наступним розвитком захворювання і можливим розвитком різноманітних ускладнень та навіть летальних наслідків.

Метою нашого дослідження було проведення аналізу захворюваності на лямбліоз, малярію в Україні за останні роки.

Матеріали та методи: були проаналізовані звіти з регіонів.

Результати та обговорення. Лямбліоз є найбільш поширеним протозойним захворюванням в Україні. За 2015–2019 рр. рівень захворюваності коливався у межах від 30,1 (2015 р.) до 20,7 на 100 тис. населення (2019 р.). Захворювання реєструвались переважно серед дітей 0–17 років, показники захворюваності яких були в 3,6 раза вищими за середні показники в Україні. У 2019 р. було виявлено 8740 випадків лямбліозу, інтенсивний показник становив 20,7/100 тис. нас., що на 15 % менше, ніж у 2018 р. Порівняно з 2018 р. захворюваність зросла у наступних областях: у Вінницькій (на 27,6 %), Тернопільській (на 25,8 %), Чернігівській (на 20,1 %), Хмельницькій (на 16,3 %), Івано-Франківській (на 8 %) і Запорізькій (на 4, %). У 2019 р. найвища інтенсивність епідпроцесу спостерігалась у Рівненській і Вінницькій областях. У 2019 р. рівень захворюваності серед дітей до 17 років становив 80,81 (6149 вип.) проти 97,16 (7399 вип.) у 2018 р. Найбільшої поширеності лямбліоз набув серед дітей 5–9 років (123,37), 1–4 років (117,08) та 10–14 років (82,14). Серед інфікованих найбільшу частку становлять школярі (44,5 %), неорганізовані діти (25,2 %) та діти дошкільного навчального закладу (24,5 %). Згідно з офіційними статистичними формами медико-профілактичних закладів України, за 2015–2019 рр. на територію України було завезено 223 випадки малярії, у тому числі у 12 (5,38 %) хворих розвинувся летальний наслідок. Для порівняння: в країнах Європи летальність від малярії становить до 1 %. Рівень захворюваності людей не перевищував середні багаторічні показники, коливаючись у межах від 0,09 (2017 р.) до 0,097 на 100 тис. населення (2019 р.). За 2018–2019 роки до країни було завезено 84 випадки малярії, з яких у 50 (60 %) осіб була тропічна малярія (Pl.falciparum). У 2018–2019 рр. переважно малярія завозилась чоловіками, особами віком 18–40 років, які проживали у містах, студентами (32–44,2 %), моряками (до 16,3 %), безробітними (до 16,3 %). За останні два роки малярія реєструвалась майже в усіх областях України, більше всього було зареєстровано, як і в попередні роки, у м. Києві (20 вип., 23 %), Харківській (15 вип., 18 %) та Одеській (9 вип., 11 %) областях. Більше половини випадків (60 %) було завезено в сезон можливої передачі збудника — з квітня по жовтень. Слід взяти до уваги, що тривалість сезону у 2019 р. була довше, ніж у 2018 р. Більшість випадків завезено із країн Африки: 74 (88 %) випадки із 19 країн, решта — із країн Південної Азії та Південної Америки. У більшості громадян, які повернулися з країн Африки, реєструвалась тропічна малярія (P.falciparum), з Азії — триденна (P.vivax). Постійне завезення малярії на територію України з ендемічних країн, нестійка ентомологічна та гідротехнічна ситуація в країні за наявності 7 видів малярійних комарів, здатних передавати збудника малярії, сприятливі клімато-географічні умови, а також відсутність сучасних протималярійних препаратів для хіміопрофілактики, ефективного лікування хворих сприяють появі місцевих випадків малярії та можливому поширенню їх серед населення, як це було до 1960 р. Щорічно реєструються летальні випадки від тропічної малярії, що пов’язано з пізнім зверненням хворих за медичною допомогою, пізньою її діагностикою та лікуванням.

Висновки. Лікарям слід бути уважними при обстеженні осіб, які повернулись з-за кордону, стосовно протозойних інвазій, тому що ці захворювання можуть мати атиповий, блискавичний перебіг. Слід пам’ятати, що пізній початок лікування, навіть ефективними препаратами, призводить до летального наслідку. Ці захворювання можуть сприяти виникненню вторинних випадків та розвитку навіть спалахів як в сезон передачі, так і не під час нього (внутрішньобудинкові).