Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021

Актуальність. При появі в Китаї перших хворих на інфекцію, яка викликана новим SARS-CoV-2, було з’ясовано, що кожен третій пацієнт мав супутню патологію. При пандемічній поширеності COVID-19 дані щодо факторів ризику несприятливого перебігу хвороби інтенсивно вивчаються та постійно поповнюються даними з різних регіонів світу. Особливу увагу привертають пацієнти із тяжким і критичним перебігом COVID-19, які потребують тривалої кисневої підтримки. Саме у цієї категорії пацієнтів з’ясування ролі коморбідної патології в перебігу хвороби є найбільш актуальним. Однак дані літератури щодо спектра супутньої патології, яка має суттєвий вплив на наслідки COVID-19, мають значні розбіжності за даними різних авторів та певною мірою відображають особливості поширеності соматичної патології в популяції. Так, американські дослідники звертають увагу, що ожиріння слід вважати одним із головних факторів ризику дихальної недостатності та необхідності проведення штучної вентиляції легень, звертаючи увагу, що частка пацієнтів у цій когорті, яка потребувала механічної вентиляції, була в 10 разів вищою, ніж за даними китайських авторів.

Мета роботи: порівняти спектр коморбідної патології хворих з тяжким і критичним перебігом COVID-19 залежно від наслідків захворювання.

Матеріали та методи. Проаналізовано спектр коморбідної патології 170 хворих з тяжким і критичним перебігом COVID-19, які лікувалися у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня ЗОР» протягом березня — грудня 2020 року. Діагноз COVID-19 у всіх пацієнтів був підтверджений виділенням РНК SARS-CoV-2 методом ПЛР в ДУ «Запорізький обласний лабораторний центр МОЗ України». Вік хворих був від 36 до 91 року, в середньому становив 67,9 ± 1,2 року. Чоловіків було 87, жінок — 83. Дані щодо коморбідної патології було отримано з амбулаторних карток хворих та виписок при переведенні пацієнтів до інфекційного стаціонару з інших лікарень. Хворі були розподілені на групи залежно від наслідків хвороби: I група — 140 хворих із одужанням; II група — 30 пацієнтів, у яких захворювання завершилося летально. Статистичну обробку здійснено з використанням сформованої бази даних пацієнтів у програмі Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J).

Результати. Встановлено, що середній вік хворих досліджуваних груп статистично не відрізнявся (р > 0,05) та становив у хворих I групи 66,1 ± 1,6 року та у пацієнтів II групи — 68,9 ± 2,7 року. Проте аналіз вікової структури дозволив встановити певну різницю, насамперед відсутність осіб молодого віку та меншу частку осіб середнього віку в групі хворих з летальним результатом COVID-19 порівняно з хворими I групи: 6,7 проти 28,6 % (р < 0,05). Серед пацієнтів II групи статистично значуще переважали хворі похилого та старечого віку: 93,4 проти 67,2 % пацієнтів I групи (р < 0,05). Проведений аналіз показав, що серед хворих з тяжким і критичним перебігом COVID-19 лише 10,5 % не мали коморбідної патології. Найчастіше у пацієнтів була супутня хронічна серцево-судинна патологія (81,2 %), зокрема ішемічна хвороба серця (74,2 %), гіпертонічна хвороба II–III стадій (41,1 %), порушення ритму серця (4,7 %), частина пацієнтів в анамнезі вказували на раніше перенесений інфаркт міокарда (7,1 %). У хворих на COVID-19, які померли, частіше, ніж у пацієнтів, які одужали, мали місце гіпертонічна хвороба (93,4 проти 30,1 %, р < 0,001), постінфарктний кардіосклероз (26,8 проти 2,8 %, р < 0,001), порушення ритму (20,1 проти 1,4 %, р < 0,01). Серед коморбідної патології, яка частіше мала місце у хворих II групи, слід відзначити наявність хронічної хвороби нирок II–IV стадій (20,1 проти 4,3 %, р < 0,05). Наявність коморбідної хронічної хвороби нирок II–IV стадій асоціювалася з летальним результатом COVID-19 (р < 0,05), при цьому, за результатами наших досліджень, у всіх випадках ця патологія поєднувалася з іншими коморбідними станами. У 8,5 % мав місце ішемічний інсульт, який розвинувся ще до маніфестації COVID-19, що вірогідно вплинуло на результат захворювання (р < 0,05). У 41,4 % хворих з тяжким і критичним перебігом COVID-19 мав місце супутній цукровий діабет 2-го типу, у 8,3 % — ожиріння II–III ступеня, у 6,0 % — онкопатологія, у 2,4 % — хронічні вірусні гепатити, однак частота цих коморбідних станів не відрізнялася (р > 0,05) у хворих досліджуваних груп. Більшість пацієнтів обох досліджуваних груп мали поєднання декількох супутніх захворювань. Наявність двох коморбідних станів відзначено у 45,8 % хворих I групи та у кожного третього пацієнта II групи — 33,4 %. Встановлено взаємозв’язок між наявністю комбінації 3 та більше коморбідних станів з летальним результатом захворювання (р < 0,01), а саме серед хворих з летальним результатом COVID-19 46,7 % мали комбінацію 3 та більше супутніх захворювань проти 17,5 % пацієнтів, які одужали.

Висновки. У структурі коморбідної патології хворих з тяжким і критичним перебігом COVID-19 переважають захворювання серцево-судинної системи. У хворих на COVID-19, які померли, частіше (р < 0,05), ніж у пацієнтів, які одужали, має місце супутня гіпертонічна хвороба, постінфарктний кардіосклероз, порушення ритму, хронічна хвороба нирок II–IV стадій та ішемічний інсульт. У хворих з летальним результатом COVID-19 частота поєднання 3 та більше коморбідних станів вище, ніж у пацієнтів, які одужали (р < 0,01).