Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021
Вернуться к номеру
Вміст TNF-α в сироватці крові хворих на хронічний гепатит В залежно від HBeAg-статусу та ступеня вираженості морфологічних змін у печінці
Авторы: Хелемендик А.Б., Рябоконь О.В., Рябоконь Ю.Ю.
Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Хронічний гепатит В (ХГВ) є глобальною медико-соціальною проблемою, обумовлюючи близько 2 млн летальних результатів внаслідок розвитку та прогресуванння НBV-асоційованих цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. Вважається, що при природному перебігу ХГВ формування цирозу печінки у 5-річній кумулятивній інцидентності оцінюється у 8–20 %, а щорічний ризик декомпенсації печінки за наявності цирозу та розвиток гепатоцелюлярної карциноми варіює в межах 1–5 %. Природний перебіг ХГВ має значну варіабельність, що обумовлює труднощі моніторингу за пацієнтами. Темпи прогресування фібротичних змін в печінці значною мірою залежать від здатності імунної системи контролювати вірусне навантаження. У процесі реплікації антигени вірусу гепатиту В (HBV) здатні впливати на імунну відповідь. При цьому на особливу увагу заслуговує HBeAg, що відіграє значну роль в модуляції імунної відповіді, знижуючи ефективність Т-клітинної ланки. В імунопатогенезі прогресування ХГВ провідну роль відіграють цитокіни, при цьому значна увага приділяється туморнекротизуючому фактору альфа (TNF-α), який продукується під час запалення макрофагами/моноцитами та відповідає за різноманітний спектр сигнальних подій в клітинах, а саме є не лише посередником гепатотоксичності, але й вважається індуктором проліферації гепатоцитів та регенерації печінки, проте в умовах тривалого перебігу хвороби бере участь у формуванні та прогресуванні фібротичних змін в печінці.
Ціль роботи — проаналізувати вміст TNF-α в сироватці крові хворих на ХГВ залежно від HBeAg-статусу та ступеня вираженості морфологічних змін в печінці.
Матеріал та методи. У дослідження було включено 70 хворих на ХГВ, які перебували на диспансерному спостереженні в КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР, віком від 20 до 78 років. Жінок — 24, чоловіків — 46. При визначенні ступеня вираженості фібротичних та некрозозапальних змін в печінці були застосовані неінвазивні методи. У всіх хворих проведено дослідження кількісного вмісту HBV-DNA в крові методом ПЛР, визначено в сироватці крові HBeAg та anti-HBe, кількісний вміст TNF-α (Elabscience, США) методом ІФА на базі Навчально-лабораторного центру Запорізького державного медичного університету. Контрольна група — 30 здорових осіб. Статистична обробка проведена в програмі Statistica 13 for Windows (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J).
Результати. Проведений аналіз частоти виявлення HBeAg в сироватці крові хворих на ХГВ показав переважання HBeAg-негативних пацієнтів (78,6 %). Аналіз сероконверсії HBeAg/anti-HBe показав наявність в сироватці крові більшості HBeAg-негативних пацієнтів anti-HBe, а саме у 89,1 %. Порівняння частоти сероконверсії HBeAg/anti-HBe у HBeAg-негативних пацієнтів з різним ступенем вираженості морфологічних змін в печінці за даними неінвазивних тестів встановив нижчу частоту сероконверсії у хворих зі стадіями фіброзу печінки F2–4 порівняно з пацієнтами з початковими стадіями фіброзу печінки F0–1 (85,7 проти 100 %, р < 0,05). При цьому частота виявлення anti-HBe не залежала від ступеня вираженості некрозозапальних змін в печінці (р > 0,05). За результатами проведених досліджень було встановлено, що серед хворих на ХГВ переважали HBeAg-негативні пацієнти незалежно від ступеня вираженості фіброзу печінки (р > 0,05). Так, за наявності початкових проявів фіброзу печінки частка HBeAg-негативних пацієнтів становила 85,0 %, а за наявності фіброзу 2–4-го ступеня — 70,0 %. Аналіз частоти виявлення хворих на ХГВ з різним HBeAg-статусом показав відсутність статистично значущої залежності від ступеня вираженості некрозозапальних змін в печінці (р > 0,05). За наявності ступеня некрозозапальної активності в печінці А0–1 частка HBeAg-негативних пацієнтів становила 81,4 %, а за наявності ступеня А2–3 — 63,6 %. За результатами проведеного аналізу вмісту TNF-α в сироватці крові хворих на ХГВ встановлено, що вміст даного цитокіну виявився вище, ніж у здорових осіб (р < 0,05), незалежно від HBeAg-статусу та ступеня вираженості морфологічних змін в печінці за даними неінвазивних тестів. Проте найвищий вміст TNF-α в сироватці крові реєструвався у HBeAg-позитивних хворих зі ступенями фіброзу печінки F2–4 та становив 14,27 [13,35; 18,23] пг/мл порівняно з HBeAg-негативними пацієнтами та відповідною вираженістю фіброзу печінки — 4,93 [3,5; 6,37] пг/мл (р < 0,05). Встановлену закономірність підтвердило виявлення прямої кореляції за Спірменом між ступенем вираженості фіброзу печінки та рівнем TNF-α в сироватці крові (r = 0,31, р < 0,05).
Висновки. Серед хворих на ХГВ переважають HBeAg-негативні пацієнти (78,6 %) із сероконверсією HBeAg/anti-HBe у 89,1 %. За наявності у HBeAg-негативних хворих фіброзу печінки F 2–4-го ступеня частота сероконверсії нижче порівняно з пацієнтами зі стадіями фіброзу печінки F0–1 (85,7 проти 100 %, р < 0,05). У хворих на ХГВ вміст TNF-α в сироватці крові вище, ніж у здорових людей (р < 0,05), незалежно від HBeAg-статусу та ступеня вираженості морфологічних змін в печінці за даними неінвазивних тестів. Найвищий вміст TNF-α в сироватці крові реєструється у HBeAg-позитивних хворих зі ступенями фіброзу печінки F2–4 порівняно з HBeAg-негативними пацієнтами та відповідною вираженістю фіброзу печінки (р < 0,05).