Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021

На сьогодні терміном «діарея мандрівників» (ДМ) окреслюють групу шлунково-кишкових інфекційних хвороб із клінічним проявом у формі більш частого (ніж зазвичай притаманного для конкретної людини) проходження несформованих або рідких фекалій та інших симптомів, що виникають в осіб, які подорожують до країн/регіонів, за межами їх звичного проживання. Спектр інфекційних чинників ДМ є дуже широким, а частота протозойних паразитів (Entamoeba spp., Giardia spp., Cryptosporidium spp., Blastocystis spp., Balantidium coli, Cyclospora cayetanensis, Cystoisospora belli, Dientamoeba fragilis) становить 3–20 %. В Україні тимчасово чи постійно проживає великий прошарок людей з високим ризиком захворювання на ДМ протозойної етіології та потенційною наявністю її відстрочених ускладнень, тому удосконалення лабораторної діагностики діареї мандрівників, обумовленої протозойними паразитами (бластоцистами), є актуальним.

Метою проєкту є удосконалення і впровадження у практику охорони здоров’я України сучасних методів лабораторної діагностики діареї мандрівників протозойної етіології для підвищення ефективності лікування хворих та профілактики виникнення у них відстрочених ускладнень. Проєктом наукової роботи передбачається проведення досліджень на високому науково-методичному рівні із використанням широкого спектру сучасних інформаційно-аналітичних, паразитологічних (мікроскопічних, імунологічних, молекулярно-генетичних) та математико-статистичних методів. На сьогодні у медичній практиці в Україні мікроскопічне дослідження мазків фекалій (копроскопія) є основним/єдиним методом виявлення паразитів для діагностики переважної більшості протозойних кишкових хвороб. Більш того, національні заклади охорони здоров’я (державної, комунальної чи іншої форми власності) здійснюють такі діагностичні дослідження, керуючись «Перечнем унифицированных методов клинических лабораторных исследований» і «Методическими указаниями по применению унифицированных клинических лабораторных методов исследования» (далі — методичні вказівки, МВ), затверджених Наказом МЗ СРСР від 15.10.1974 р. № 960 «Об унификации клинических лабораторных методов исследования». У зазначених МВ викладено методи дослідження нативного мазка та мазка з розчином Люголя для виявлення у фекаліях лише трьох різновидів збудників протозойних кишкових хвороб: амебіазу, балантидіазу і лямбліозу (E.histolytica, B.coli та G.lamblia відповідно). У разі необхідності відтермінування паразитологічного дослідження запропоновано використовувати консервант Барроу з наступним забарвленням виготовленого мазку із суспензії консервант/фекалії 0,01 % (мас. %) розчинами барвників: тіоніну, азуру або метиленового синього. Останній входить (2,0 мас. %) до складу консерванту Сафаралієва, застосування якого дозволяє проводити дослідження «законсервованих» зразків фекалій після їх зберігання більше місяця. В Україні відсутні (не зареєстровані) патенти у відношенні способів і засобів для лабораторної діагностики ДМ протозойної етіології. Фахівцями економічно розвинутих країн світу (Австралії, Китаю, США, Японії, Канади та інших країн) активно проводяться дослідження способів і засобів для лабораторної діагностики ДМ протозойної етіології, у тому числі способів виявлення у зразках клінічного матеріалу клітин збудників протозойних кишкових хвороб — Cryptosporidium spp., B.hominis, B.coli, G.intestinalis, C.belli, C.cayetanensis, D.fragilis, Entamoeba spp., грибів Microsporidia, їх антигенів, нуклеїнових кислот, а також визначення у сироватці крові специфічних антитіл проти цих патогенів. Вирішення цих завдань є актуальною проблемою і для охорони здоров’я України, успішне розв’язання яких забезпечить зростання ефективності боротьби зі збудниками протозойних кишкових хвороб та знизить соціально-економічні збитки від цієї хвороби. Сьогодні науковці передових країн світу працюють над удосконаленням лабораторної діагностики ДМ, обумовленої саме протозойними паразитами, що ґрунтується на соціально-медичній значущості і багатьох важливих (для діагностики, лікування, прогнозу перебігу і наслідків) особливостях цієї групи хвороб. При розробці методів лабораторної діагностики зазначених протозойних паразитозів найбільша увага приділяється наступним напрямкам досліджень: удосконаленню мікроскопічного методу прямого виявлення зазначених збудників (методи спеціальної підготовки устаткування та досліджуваного зразку, його забарвлення для електронної скануючої та світлової мікроскопії); методів і реагентів для точного вимірювання розміру ооцист найпростіших; розробці систем праймерів (специфічних олігонуклеотидних зондів) і технологій відтворення ПЛР (гніздової, мультиплексної, в реальному часі) для детекції фрагментів геному збудника (або декількох одночасно), які, ймовірно, можуть бути присутні в зразках клінічного матеріалу та в об’єктах навколишнього середовища; розробці діагностичних імунобіологічних препаратів і тест-системи для відтворення РІФ, РНІФ, ІФА, ТІФА та інших реакцій як з метою виявлення антигенів збудників в зразках клінічного матеріалу, так і для визначення рівня специфічних антитіл в сироватці крові; розробці культурального методу діагностики (стабільних довготривалих культур in vitro для вивчення особливостей життєвих стадій паразитів). Дослідженнями за проблематикою ДМ, вивченням її етіологічних чинників та удосконаленням методів лабораторної діагностики кишкових протозойних хвороб активно займаються багато науковців з різних країн світу. На сьогодні в Україні лабораторні методи діагностики ДМ протозойної етіології у людей не розроблено. Тому основна ідея нашої роботи полягає в тому, щоб на основі отриманих нових даних про поширеність ДМ протозойної етіології удосконалити способи виявлення/ідентифікації найбільш поширених збудників протозойних кишкових хвороб, розробити і впровадити у практичну діяльність установ і закладів системи охорони здоров’я України.