Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021

Актуальність. Стрімка глобальна поширеність в 2020 році вірусу SARS-CoV-2 — збудника нової коронавірусної інфекції COVID-19 — відвернула увагу від інших медичних проблем, у тому числі пов’язаних з інфекційними захворюваннями мандрівників. Разом з цим поточна пандемія продемонструвала необхідність завчасного планування та організації профілактичних і протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання занесенню та поширенню серед населення України низки інших збудників особливо небезпечних інфекцій (ОНІ) вірусної етіології. Варіанти занесення в Україну збудників ОНІ вкрай розмаїті, але основні пов’язані з переміщеннями їх резервуарів і/або джерел: людей, тварин, птахів, векторів, а також вантажоперевезеннями. Випадки захворювань можуть бути як у резидентів, так і в інших категорій подорожуючих (мігранти з короткочасним чи довготривалим перебуванням, туристи, члени екіпажів чи інші подорожуючі особи, трудові мігранти тощо). Інтенсифікація трудової міграції в Україні має специфічні особливості з основних напрямків переміщення населення з урахуванням регіонів держави. Так, трудові мігранти зі східних регіонів зорієнтовані на Російську Федерацію (РФ), західних — на країни ЄС, а південних, де працюють понад 400 компаній з найму моряків, — практично охоплюють усі континенти. Однозначно це є визначальним чинником спектру занесених патогенів з ендемічних територій. Особливу стурбованість викликає збільшення транспортних контейнерних потоків вантажів, що не контролюються належно на наявність в них гризунів і членистоногих, які можуть становити високу епідемічну небезпеку.

Мета дослідження: оцінити ризики занесення та подальшого поширення в Україні збудників вірусних ОНІ, означити проблемні питання, пов’язані з виявленням випадків спричинених ними захворювань, і надати рекомендації щодо впровадження дієвої системи реагування.

Матеріали та методи. Інформаційно-аналітичною базою були різнопланові літературні джерела та інтернет-ресурс зі співставленням з результатами власних досліджень (аналітико-прогностичний метод).

Результати та обговорення. Проведений аналіз засвідчив, що в Україні в різні рокі реєструвалися випадки ОНІ вірусної етіології — Конго-Кримської геморагічної гарячки (ККГГ), геморагічної гарячки з нирковим синдромом (ГГНС), вірусного кліщового енцефаліту (ВКЕ) та гарячки Західного Нілу (Виноград Н.О. зі співавт., 2007; Юрченко О.О., 2011; Виноград Н.О. зі співавт., 2013), більшість з яких були ендемічними. Однак детальний аналіз епідеміологічного анамнезу хворих дозволив виявити також завезені випадки вищезазначених ОНІ. Так, із 459 випадків ВКЕ, зареєстрованих в Україні в 1990–2018 роках, 23 (5,01 %) були пов’язані з подорожами, де сталося зараження, переважно в РФ, а також в інші країни Європи (Естонія, Чеська Республіка, Польща, Республіка Білорусь) (Yurchenko О.О. et al., 2020). Внаслідок інтенсивної транскордонної міграції населення в країни з субтропічним і тропічним кліматом (туризм, трудова міграція) існує можливість занесення збудників екзотичних вірусних ОНІ з високим епідемічним потенціалом (геморагічних гарячок Ебола, Марбург, Ласса, жовтої гарячки, гарячок денге, чикунгунья, Зіка тощо). Упродовж останніх двох десятирічь були виявлені спорадичні завезені випадки гарячки денге у Луганській і Одеській області, ККГГ, ГГНС та флеботомних гарячок — у західному регіоні. Відсутність даних щодо завезення екзотичних вірусних ОНІ в інших регіонах відтворює неспроможність системи охорони здоров’я їх виявлення з причини неналагодженості специфічної лабораторної діагностики. На відміну від України, в країнах Європейського Союзу, де налагоджена верифікація екзотичних вірусних ОНІ, щорічно виявляють десятки і сотні випадків завезення інфекцій цієї групи. Окрім того, від 2007 року (Watson R., 2007) реєструються автохтонні випадки гарячок чикунгунья, денге та Зіка в країнах Південної Європи (Іспанії, Італії, Франції та Хорватії) (Tomasello D., Schlagenhauf P., 2013; ECDC, 2019; Giron S. et al., 2019). На думку провідних учених, це є наслідком кліматичних змін, які призвели до інтродукції та укорінення комарів Aedes aegypti, Ae.albopictus, Ae.atropalpus, Ae.japonicus та Ae.koreicus — переносників трансмісивних вірусних інфекцій денге, чикунгунья та Зіка, у країнах Чорноморського регіону (Болгарія, Грузія, РФ, Румунія, Туреччина) (Akiner M.M. et al., 2016; ECDC, 2020). За умови подальшого розширення ареалів інвазивних видів комарів в північному напрямку підвищується ризик виникнення автохтонних випадків гарячок денге, чикунгунья та Зіка в південному регіоні України (АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області) у разі відсутності системи виявлення завезених випадків цих інфекцій та своєчасного запровадження протиепідемічних заходів.

Висновки. Нагальною є необхідність запровадження дієвої системи епідеміологічного нагляду за ОНІ вірусної етіології. Важливим є підвищення обізнаності лікарів щодо спектру і клінічної маніфестації екзотичних ОНІ з подальшим забезпеченням доступності специфічної лабораторної діагностики. Визначальним компонентом захисту від біологічних загроз є моніторинг та контроль видового складу і чисельності кровосисних членистоногих — переносників трансмісивних вірусних ОНІ, особливо на територіях високого ризику їх інтродукції, яким є Причорноморський регіон. Визначення ризиків завезення збудників ОНІ, а також підвищення обізнаності населення щодо їх поширеності та методів профілактики має бути пріоритетами профілактичних програм.