Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №1, 2021
Вернуться к номеру
Ефективність противірусної терапії хворих на хронічний гепатит С за схемою OBV/PTV/r + DSV ± RBV та динаміка вмісту TGF-1b в сироватці крові на тлі лікування
Авторы: Ялова Г.В., Рябоконь О.В., Рябоконь Ю.Ю.
Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. В Україні завдяки наявності Державної цільової програми з’явилася можливість набуття власного досвіду застосування сучасних схем противірусної терапії (ПВТ) при лікуванні хворих на хронічний гепатит С (ХГС). На особливу увагу заслуговує так званий 3D-режим, який є багатокомпонентним безінтерфероновим режимом терапії з комбінацією трьох препаратів з прямою дією: фіксована доза інгібітору протеази NS3-4A парітапревіру, бустированого ритонавіром, інгібітору NS5A омбітасвіру в одній таблетці і ненуклеозидного інгібітору полімерази NS5В дасабувіру в поєднанні з рибавірином або без нього. З появою у світовій практиці безінтерферонової ПВТ із застосуванням препаратів прямої противірусної дії з’явилась можливість більш ніж у 95 % пацієнтів досягти елімінації вірусу, що знижує ризик смерті від цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми. Проте відкритим залишається питання антифібротичного ефекту безінтерферонових режимів лікування. З урахуванням відомих профіброгенних ефектів трансформуючого фактора росту 1b (TGF-1b), який збільшує продукцію білків позаклітинного матриксу та їх рецепторів, пригнічує синтез протеолітичних ензимів, що руйнують матрикс, на наш погляд, доцільним є його визначення в динаміці безінтерферонової ПВТ.
Мета роботи: проаналізувати ефективність 3D-режиму ПВТ хворих на ХГС, інфікованих генотипом 1 вірусу, та дослідити динаміку змін вмісту TGF-1b в сироватці крові на тлі лікування.
Матеріали та методи. У дослідження ввійшов 61 хворий на ХГС, інфікований генотипом 1 вірусу, які лікувалися в рамках виконання Державної цільової програми в КУ «Обласна інфекційна клінічна лікарня ЗОР». Вік пацієнтів у середньому становив 51 (41; 59) рік. Хворі отримали лікування за схемою OBV/PTV/r + DSV ± RBV, при цьому RBV був включений до схеми лікування за умов F3–4 або наявності інфікування субтипом 1а вірусу. Усі хворі отримували ПВТ в рамках виконання Державної цільової програми та були обстежені в динаміці лікування згідно з Уніфікованим протоколом. У хворих на ХГС та 30 осіб контрольної групи в сироватці крові було визначено кількісний вміст TGF-1b на базі Навчально-лабораторного центру Запорізького державного медичного університету. Статистична обробка проведена в програмі Statistica 13 for Windows (StatSoft Inc., № JPZ804I382130ARCN10-J).
Результати. Встановлено, що при лікуванні за схемою OBV/PTV/r + DSV ± RBV у 55 (90,1 %) хворих вже через 4 тижні відбулася негативація HCV-RNA в крові. В подальшому на момент завершення ПВТ 57 (93,4 %) пацієнтів відповіли на лікування, при цьому СВВ 12 сформувалася в усіх цих хворих. На особливу увагу заслуговує той факт, що ступінь вираженості фіброзу печінки не мала статистично значущого впливу на частоту досягнення СВВ 12. Так, за наявності F1–2 фіброзу печінки СВВ 12 було досягнуто у 18 (90,0 %) хворих, а за наявності F3–4 — у 39 (95,1 %) пацієнтів (р > 0,05). Протягом перших 4 тижнів ПВТ відзначена статистично значуща динаміка щодо відновлення активності АлАТ порівняно з показником до лікування. Активність АлАТ знизилася з 1,49 [0,94; 2,06] до 0,46 [0,28; 0,66] ммоль/год • л (р < 0,0001), а частка хворих з нормальною активністю АлАТ в сироватці крові збільшилася з 9 (14,8 %) до 41 (67,2 %) хворих. При подальшому спостереженні відзначено, що на момент завершення лікування частка хворих, у яких відбулася нормалізація активності АлАТ при проведенні 3D-режиму лікування, збільшилася порівняно з 4-м тижнем проведення ПВТ до 56 (91,8 %) пацієнтів (χ2 = 11,3, р < 0,001). При подальшому спостереженні цей показник був незмінний на момент оцінки СВВ 12. За результатами проведеного аналізу вмісту TGF-1b, у хворих на ХГС до призначення ПВТ цей показник був вірогідно вище, ніж у здорових осіб, і становив 12,30 [7,03; 15,16] проти 6,17 [4,84; 7,03] пг/мл (р < 0,005). У динаміці через 12 тижнів ПВТ спостерігалася лише тенденція (р > 0,05) до зменшення вмісту TFG-1b в сироватці крові до 8,16 [5,16; 12,81] пг/мл, який залишався вищим (р = 0,03), ніж у здорових осіб. Вміст TFG-1b в сироватці крові протягом 24 тижнів після ПВТ продовжував зменшуватися та досяг рівня 3,98 [3,05; 7,42] пг/мл, що було статистично нижче, ніж до початку лікування (р < 0,005), та не відрізнялося від здорових людей (р > 0,05).
Висновки. ПВТ за схемою OBV/PTV/r + DSV ± RBV хворих на ХГС призводить до формування СВВ 12 у 93,4 % хворих, при цьому ефективність лікування не залежить від ступеня вираженості фіброзу печінки. Застосування 3D-режиму призводить до нормалізації АлАТ на момент завершення лікування у 91,8 % пацієнтів, а після завершення лікування цей показник залишається незмінним. На тлі ПВТ відбувається зниження (р < 0,005) вмісту TGF-1b в сироватці крові із нормалізацією (р > 0,05) цього параметра через 24 тижні після завершення лікування.