Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №2, 2021
Вернуться к номеру
Опортуністичні захворювання залежно від клінічної стадії ВІЛ-інфекції
Авторы: Андрущак М.О., Соколенко М.О., Баланюк І.В.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Опортуністичні інфекції є ознакою зниження функції імунної системи. Основним лабораторним критерієм оцінювання тяжкості й прогностичним перебігом ВІЛ-інфекції на сучасному етапі є визначення рівня CD4-лімфоцитів, що дає змогу оцінити стан імунодефіциту, який виникає у хворого, визначити ймовірність розвитку опортуністичних інфекцій, необхідність призначення антиретровірусної терапії.
Матеріали та методи. У проспективному дослідженні взяли участь 132 пацієнти з діагнозом ВІЛ-інфекції, які перебувають на амбулаторному спостереженні в Чернівецькому обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом.
Результати та обговорення. Так, у 42 (31,8 %) пацієнтів одним із супутніх діагнозів була хронічна HCV-інфекція, дещо рідше (у 36 (27,3 %) осіб) — хронічна HВV-інфекція, що перебігали здебільшого без клінічних проявів. Важливо, що в 16 (12,1 %) хворих були виявлені маркери обох згаданих вірусів, що стало підставою для встановлення мікст-гепатиту. Частина таких пацієнтів скаржилася на відчуття тяжкості у правому підребер’ї, гіркоту в роті та поганий апетит. При пальпації в цих осіб відмічали збільшення розмірів печінки на 1–2 см.
Простий рецидивний герпес (Herpes simplex) був відмічений у 8 (6,1 %) пацієнтів. Клінічно він проявлявся продромальними симптомами (печінням, свербежем в ділянці ураження), тривалим перебігом, везикульозними висипаннями. Морфологічні елементи еволюціонували в такій послідовності: папула — пухирець — ерозія — кірочка — і локалізувалися на губах, щоках.
На перенесений оперізувальний герпес, останній епізод якого був протягом останніх 5 років, анамнестично вказували 4 (3,0 %) пацієнти. Підтвердженням непоодиноких епізодів цієї недуги слугувала відповідна клінічна ознака — формування ділянок стоншеної та склерозованої шкіри на місці колишніх висипань (герпетична мітка).
У 28 (21,2 %) осіб виявлені мінімальні ураження шкіри, нерідко з уртикарною висипкою, що супроводжувалася свербежем і печією (папульозний сверблячий дерматит, себорейний дерматит), грибкові ураження нігтів та хронічний рецидивний герпетичний стоматит. При IV клінічній стадії, установленій у 72 хворих на ВІЛ-інфекцію, найбільш показовим був синдром виснаження (немотивована втрата ваги (понад 10 % протягом 6 міс.), що примушував їх перебувати в ліжку більше 50 % денного часу.
Основною опортуністичною інфекцією для термінальної стадії ВІЛ-інфекції був туберкульоз. Різні його клінічні форми, у тому числі дисеміновані, спричинили ураження у 39 (54 %) хворих із IV клінічною стадією. Захворювання характеризувалося тяжким перебігом, атиповим — у 5 випадках. У таких осіб спостерігали бронхолегеневі симптоми (кашель, кровохаркання, задишка, біль у грудях) та симптоми інтоксикації, що тривали понад 2 тижні. Діагноз підтверджували шляхом проведення лабораторних (туберкулінова проба) та інструментальних (рентгенографія органів грудної порожнини) досліджень.
Серед решти опортуністичних інфекцій виявлено токсоплазмозний енцефаліт (3,11 %), цитомегаловірусну інфекцію (2,56 %). Гострий некротичний виразковий стоматит встановлений у 12 (16,6 %) осіб, а тяжка рецидивна бактерійна пневмонія, що супроводжувалась 2–3 епізодами протягом одного року, — у 20 (27,7 %) осіб.
У 27 хворих (37,5 %) спостерігали ураження центральної нервової системи, що проявлялося прогресуючою деменцією.
Немотивована втрата ваги (понад 10 % протягом 6 міс.) була найчастішою ознакою, оскільки встановлена у 62 осіб (86,1 %).
Висновок. Таким чином, серед опортуністичних інфекцій, що характерні для І та ІІ стадії ВІЛ-інфекції, найбільш частими є гепатити В та С або їх поєднання у мікст-інфекцію, грибкові ураження та герпетична інфекція. Для IV стадії ВІЛ-інфекції частими опортуністичними захворюваннями є туберкульоз, бактеріальна пневмонія, цитомегаловірусна інфекція, розлади нервової системи та розвиток ВІЛ-кахексії.