Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №2, 2021

Актуальність. Клінічні ознаки COVID-19 досить різноманітні. Li et al. (2020), припустили, що SARS-CoV-2 може впливати на центральну нервову систему, оскільки проникнення вірусу в мозок може частково сприяти розвитку дихальної недостатності в деяких пацієнтів. Видимі гіпосмія і дисгевзія в багатьох пацієнтів із COVID-19 підтверджують нейротропізм цього вірусу. У деяких дослідженнях повідомляється, що COVID-19 може пошкодити ЦНС. Однак нейроінвазивний потенціал SARS-CoV-2 залишається погано вивченим і потребує подальшого вивчення.

Мета дослідження: звернути увагу клініцистів на можливі ураження центральної нервової системи (менінгоенцефаліт) у пацієнтів із COVID-19.

Матеріали та методи. Хвора М., 44 років, пекар, надійшла у відділення нейроінфекцій ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» зі скаргами на виражену слабкість, головний біль, запаморочення, порушення координації, стійкий субфебрилітет (до 37,5 ºС), порушення мовлення (моторна афазія), оніміння і парестезії в кінцівках (більше справа), болі при рухах, нудоту. З анамнезу: хворіє з 02.01.2021, коли з’явилися симптоми ГРВІ. 16.01 була госпіталізована за місцем проживання з діагнозом COVID-19 (ПЛР+), двостороння нижньочасткова пневмонія, ДН 1, де проходила лікування згідно з протоколом МОЗ України протягом 11 днів. 05.02 стан різко погіршився (з’явилися слабкість й оніміння в кінцівках, головний біль і порушення мовлення). Перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні за місцем проживання з діагнозом: постінфекційна полінейропатія (COVID-19). Проводилася нейропротекторна і протинабрякова терапія, на тлі якої стан погіршувався (наростали головні болі, слабкість і парестезії в кінцівках). Хвора була виписана з негативною динамікою. При надходженні: у свідомості, контактна, адекватна, мовлення утруднене за типом моторної афазії. Зіниці D = S, горизонтальний ністагм, біль в точках виходу n. trigeminis з обох сторін. Рефлекси несиметричні S > D, високі. М’язова сила знижена на кінцівках до 3 балів. С-м Бехтерева ротовий позитивний. Менінгеальні ознаки позитивні (ригідність м’язів потилиці 4 см, с-ми Керніга, Брудзинського нижній, Мацкевича позитивні). у загальному аналізі крові відзначається лейкоцитоз (12,7 х 109/л) з відносним нормоцитозом. Біохімічний аналіз крові — без особливостей. Коагулограма — деяке зниження протромбінового індексу (71,4 % при нормі 80–100 %). D-димер — норма. В аналізі спинномозкової рідини на момент надходження відзначається цитоз 31/мкл (нейтрофіли 25 %, лімфоцити 75 %), білок 0,73 г/л, глюкоза 1,4 ммоль/л, із тенденцією до зростання цитозу (59/мкл, нейтрофіли 46 % , лімфоцити 54 %), подальшого зниження рівня глюкози (1 ммоль/л) і підвищення рівня білка (1,4 г/л). Так само в лікворі були виявлені антитіла IgG CMV. Бактеріологічні дослідження, ПЛР герпесвірусів, токсоплазмозу, кліщових інфекцій, GenеХpert tbc були негативні. З огляду на ці дані було призначено ганцикловир в/в краплинно 1 г/добу, дексаметазон (внутрішньовенно й ендолюмбально по 4 мг), також з огляду на рівень глюкози і білка ex juvantibus призначена специфічна терапія (ізоніазид, канаміцин, левофлоксацин, флуконазол). Також був призначений внутрішньовенний людський імуноглобулін у дозі 2 г/кг/курс. Через 2 тижні на тлі проведеної терапії стан хворої покращився (зменшилися головні болі, слабкість і парестезії в кінцівках). Цитоз 3 клітини, білок 0,55 г/л, глюкоза 2,4 ммоль/л. 

Висновки. Цей випадок доповнює наявну літературу, що описує неврологічні наслідки, які впливають на центральну нервову систему в пацієнтів із COVID-19. Хоча наявність коронавірусної інфекції в цієї пацієнтки здається очевидною (клінічні, рентгенологічні ознаки, виявлення вірусного геному не залишають місця для сумнівів), причини уражень ЦНС дуже туманні. Насправді причину енцефаліту і, особливо, менінгіту складно встановити. Існують лише непрямі докази причетності певних патогенів. Отже, з одного боку, імунологічний профіль (наявність антитіл до ЦМВ у лікворі) з високою ймовірністю передбачає герпесвірусну інфекцію як сприяючий фактор. З іншого боку, герпесвірусна інфекція не характеризується великою кількістю клітин і білка в лікворі та низьким рівнем глюкози. Усе це показники туберкульозної інфекції, бактеріологічних та молекулярних маркерів,  які не знайдені. Тому, призначаючи лікування, ми багато в чому керувалися припущеннями. Цей випадок також підкреслює можливу роль стероїдів у пацієнтів, у яких є підозра на ускладнення після COVID-19, включаючи енцефаліт. Усунення респіраторних та неврологічних симптомів разом із повторною негативною ПЛР SARS-CoV-2 та нормальним рівнем лімфоцитів крові/ліквору дозволяють зробити висновок про те, що активна фаза інфекції в пацієнтки завершена і вона знаходиться на шляху до повного одужання.