Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №2, 2021
Вернуться к номеру
Клінічні особливості асоційованої ВІЛ/ТБ-інфекції
Авторы: Колотило Т.Р., Москалюк В.Д.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Проблема поєднаної патології ВІЛ/ТБ залишається надзвичайно актуальною, адже у хворих із ВІЛ-інфекцією туберкульоз є найчастішою і найбільш ранньою опортуністичною інфекцією. Враховуючи темпи приросту ВІЛ-позитивних осіб в умовах сучасної епідемії туберкульозу і високий рівень інфікованості мікобактерією туберкульозу дорослого й підліткового населення країни, найближчими роками можливе вибухонебезпечне наростання асоційованої ВІЛ/ТБ-інфекції.
Мета дослідження: здійснити порівняльний аналіз клінічних особливостей груп хворих із ВІЛ-інфекцією, поєднаною з туберкульозом, і ТБ-моноінфекцію.
Матеріали та методи. Під спостереженням перебувала 351 особа — 280 (79,8 %) чоловіків і 71 (20,2 %) жінка віком від 23 до 60 років. Середній вік становив 38,8 ± 1,2 року.
Усі пацієнти були розділені на такі групи: 1-ша група — не інфіковані ВІЛ (імунокомпетентні) особи з активним уперше виявленим туберкульозом — 76 пацієнтів (група ТБ); 2-га група — не інфіковані ВІЛ (імунокомпетентні) особи з хронічним туберкульозом — 58 пацієнтів; 3-тя група — ВІЛ-інфіковані з активним уперше виявленим туберкульозом — 155 хворих (група ВІЛ/ТБ); 4-та група — ВІЛ-інфіковані з хронічним туберкульозом — 62 хворі.
Результати та обговорення. При дослідженні структури клінічних форм установлено, що вірогідно частіше порівняно з ТБ-моноінфекцією у ВІЛ-інфікованих діагностовані такі форми, як інфільтративний ТБ — 47,5 ± 3,4 % і 35,8 ± 4,1 %, казеозна пневмонія — 7,4 ± 1,8 % і 0,7 ± 0,7 %, ФКТ — 7,4 ± 1,8 % і 2,2 ± 1,3 %, дисемінований — 13,4 ± 2,3 % і 3,0 ± 1,5 %, а також генералізований — 3,7 ± 1,3 % і 0,7 ± 0,7 % відповідно (Р < 0,05–0,001). Така ж тенденція простежується в основному для третьої та четвертої груп пацієнтів з асоційованою інфекцією порівняно з моноінфекцією (Р < 0,05–0,01). А от туберкульома менш характерна для хворих з асоційованою інфекцією, ніж для хворих із ТБ-моноінфекцією, оскільки діагностується при ВІЛ/ТБ вірогідно рідше — 0,5 ± 0,5 % проти 6,7 ± 2,2 % (Р < 0,01). Дисемінований ТБ чітко домінував у 3-й та 4-й групах пацієнтів — 22,0 ± 4,6 % порівняно з усіма іншими порівнюваними особами (Р < 0,05–0,01).
У більшості пацієнтів відзначали прояви загальноінтоксикаційного синдрому — стан середнього ступеня тяжкості, слабкість, підвищення температури тіла, пітливість, схуднення. Та все ж у хворих на ВІЛ/ТБ слабкість реєструвалася вірогідно частіше, ніж у групі хворих тільки на ТБ, — 92,0 ± 2,6 і 94,4 ± 3,1 % проти 84,7 ± 2,5 % відповідно (Р < 0,05). Такою ж закономірністю характеризувалося і співвідношення фебрильної гарячки — 50,9 ± 4,7 і 55,6 ± 6,8 % проти 39,1 ± 3,4 % відповідно (Р < 0,05). Збільшення лімфовузлів, у тому числі усіх груп, втрата у вазі понад 20 %, біль у грудній клітці, задишка у спокої, рясні хрипи в легенях, тяжкий ступінь при госпіталізації найчастіше реєструвалися також у групі ВІЛ/ТБ порівняно з хворими із ТБ-моноінфекцією (Р < 0,05–0,01). Так само вірогідно частіше реєстрували кровохаркання у групі ВІЛ/ТБ порівняно з пацієнтами групи ТБ без ВІЛ (Р < 0,05). А от за частотою пітливості й кашлю вірогідних відмінностей між групами не було. Таким чином, найбільш яскравою симптоматикою при госпіталізації характеризувалися усі хворі на ВІЛ/ТБ, що свідчить про пригнічення стану імунної системи зазначених осіб.
Висновки. У ВІЛ/ТБ-інфікованих вірогідно частіше діагностують інфільтративний ТБ, казеозну пневмонію, генералізований і дисемінований ТБ. Для хворих із ТБ-моноінфекцією більш характерні туберкульома і фіброзно-кавернозний туберкульоз.
Особи з асоційованою ВІЛ/ТБ-інфекцією відрізнялися від хворих тільки на ТБ яскравішою клінічною симптоматикою й суттєво вищою летальністю.