Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №2, 2021
Вернуться к номеру
Застосування реакції непрямої імунофлюоресценції для виявлення антитіл до деяких видів бартонел
Авторы: Корда М.М., Андрейчин М.А., Гук М.Т., Шкільна М.І., Івахів О.Л., Вишневська Н.Ю., Кліщ І.М., Запорожан С.Й.
Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Бартонельоз — група інфекційних хвороб людини та тварин, що спричинені факультативними внутрішньоклітинними бактеріями, які передаються здебільшого трансмісивним шляхом, характеризуються розвитком гострих і хронічних форм із поліморфізмом клінічних проявів і можливістю ураження усіх органів і систем. Рід Bartonella постійно збільшується і зараз охоплює близько 40 видів і підвидів. Для людини патогенні 13 видів бартонел, які мають різний ступінь вірулентності. Найбільш поширеними бартонелами є Bartonella henselae, яка є збудником хвороби котячих подряпин (CSD; синоніми: лихоманка котячих подряпин, лімфаденіт котячих подряпин, доброякісний лімфретикульоз). B. quintana спричинює траншейну (волинську) гарячку. Бартонельозна інфекція може перебігати як безсимптомна бактеріємія і з розвитком потенційно смертельних розладів. Шкірні прояви бартонельозу включають макуло-папульозний висип при траншейній гарячці, папули або вузлики при хворобі котячих подряпин та васкуліти (часто асоційовані з розвитком ендокардиту). Крім того, можуть виникати кропив’янка, вузлувата еритема, мультиформна еритема, кільчаста гранульома, ураження слизової оболонки порожнини рота, морфеа, вигнищева алопеція тощо. Водночас специфічна діагностика бартонельозу належним чином ще не налагоджена.
Мета дослідження: з’ясувати інформативність реакції непрямої імунофлюоресценції (РНІФ) для виявлення антитіл до B. henselae і B. quintana в пацієнтів із лімфаденопатією й морфеа.
Матеріали та методи. Обстеження проводили в лабораторії Центру із вивчення Лайм-бореліозу та інших інфекцій, що передаються кліщами, який функціонує при Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.
Обстежені дві групи пацієнтів. Першу становили 20 осіб віком від 18 до 53 років, які мали лімфаденопатію й лікувалися амбулаторно та стаціонарно в КУТОР «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» і ТОР КНП «Тернопільська університетська лікарня». Жінок було 13 (65,0 %), чоловіків 7 (35,0 %). У другу групу ввійшли 18 хворих на морфеа, які протягом 2019 р. лікувалися амбулаторно і стаціонарно в КУТОР «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер». Пацієнти були віком від 18 до 64 років; чоловіків — 2 (11,1 %), жінок — 16 (88,9 %).
Для виявлення специфічних антитіл IgG до B. quintana та B. henselae використали НІФА, тест-системи «Mosaic: B. henselae/B. quintana (IgG)» і «Mosaic for Infectious Serology, Lymphadenitis profile 1 (IgG)» Euroimmun, Німеччина, які містили мічені флуоресцеїном антигени зазначених вище бартонел.
Результати РНІФ оцінювали в полі зору флюоресцентного мікроскопа Olympus IX70, ок ×10, об ×10; 40 за яскраво-зеленим світінням імунного комплексу антиген — антитіло, міченого флуоресцеїном.
Результати та обговорення. Специфічні антитіла IgG одночасно до B. henselae і B. quintana виявлені в сироватках крові 3 (16,6 %) пацієнтів із морфеа, а анти-IgG лише до B. henselae знайдені в 4 (20,0 %) осіб із лімфаденопатією. Виявлення специфічних протибартонельозних антитіл в обстежених пацієнтів свідчить про можливу причетність зазначених збудників до виникнення цих патологічних станів.
Висновок. Застосування РНІФ у пацієнтів як із лімфаденопатією, так і з морфеа є високоінформативним методом, оскільки в першому випадку виявив анти-IgG до B. henselae, а у другому — до B. henselae і B. quintana одночасно майже в кожного шостого-п’ятого обстеженого.