Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №2, 2021
Вернуться к номеру
Частота виникнення та характер мутацій резистентності ВІЛ, асоційованих зі стійкістю до антиретровірусних препаратів у дітей, хворих на ВІЛ-інфекцію
Авторы: Люльчук М.Г., Щербінська А.М., Кирпічова В.В.
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН Україні», м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. За даними ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», станом на 01.01.2021 на диспансерному обліку в закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) знаходились 3412 дітей віком від 0 до 18 років із діагнозом ВІЛ-інфекції, хворих на СНІД — 1042. Майже всі діти отримували антиретровірусну терапію (АРТ), проте невизначальний рівень вірусного навантаження (ВН) ВІЛ як показник ефективності лікування досягнутий не у всіх, і це може бути наслідком формування вірусом мутацій резистентності (МР) до призначених антиретровірусних препаратів (АРВП).
Мета дослідження: встановити частоту набутої резистентності ВІЛ до АРВП у ВІЛ-позитивних дітей, які мають вірусологічну неефективність лікування.
Матеріали та методи. Проведене дослідження зразків крові хворих на ВІЛ-інфекцію дітей, які отримували АРТ понад 6 міс. і мали вірусологічну неефективність лікування (рівень ВН ВІЛ > 2000 РНК-копій в 1 мл плазми). Секвенування геному ВІЛ проводили з використанням зареєстрованої в Україні тест-системи «ViroSeqTM Genotyping System v. 2.1» (Celera Diagnostics, США) згідно з інструкцією виробника.
Результати та обговорення. Проаналізовані зразки крові 72 дітей, які отримували АРТ в регіональних закладах охорони здоров’я — обласних центрах профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України. Діти були віком від 1 до 18 років, хлопчиків було 42 (58,3 %), дівчат — 30 (41,7 %). Із зразків крові були отримані нуклеотидні послідовності ділянки гена pol ВІЛ-1. Усі ВІЛ-позитивні діти отримували АРВП таких класів: нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (НІЗТ), ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІЗТ) або інгібітори протеази (ІП). Найчастіше (76,4 %) як основа використовувалася комбінація АРВП класу НІЗТ: AZT/3TC (азидотимідин/ламівудин). Як ключовий компонент застосовували АРВП класу ІП (41,6 %) або ННІЗТ (54,1 %).
Загалом мутації набутої резистентності ВІЛ виявлені в 5 % випадків; на тлі прийому препаратів ІП формування резистентності ВІЛ у дітей відбувалося з частотою лише 0,24 % випадків. МР ВІЛ до ННІЗТ, що відносяться до класу з низьким генетичним бар’єром, стали причиною вірусологічної неефективності лікування ВІЛ-позитивних дітей частіше (1,5 % випадків).
Серед МР ВІЛ до ННІЗТ частіше за інші було виявлено мутації G190S, Y181C, K103N. Серед МР ВІЛ до НІЗТ найчастіше виявлялися мутації M184V (55,6 %), K65R (6,9 %), D67N (6,9 %), K70R (6,9 %), до ННІЗТ найбільш поширеними були мутації G190S (16,7 %); Y181C (12,5 %); K103N (11,1 %). Значимі мутації в нуклеотидній послідовності, що кодує протеазу, у дітей зустрічалися рідко: M46I (4,2 %); V82A (2,8 %); I54V (2,8 %). Мутації резистентності ВІЛ у дітей зустрічаються вірогідно (p < 0,05) рідше порівняно з дорослими пацієнтами, імовірно, це можна пояснити тим, що більшість дітей розпочинають АРТ із препаратів класу ІП із високим генетичним бар’єром.
Висновки. Уперше в Україні встановлена частота набутої резистентності ВІЛ до антиретровірусних препаратів у ВІЛ-позитивних дітей, що становить 5 %. Вирішальне значення щодо частоти формування мутацій резистентності ВІЛ відіграє генетичний бар’єр АРВ-препаратів: найбільший ризик становлять препарати, що відносяться до класу НІЗТ та ННІЗТ, найменший — препарати класу ІП. Результати досліджень дають можливість розв’язувати актуальні практичні проблеми: доцільність вибору класів антиретровірусних препаратів із високим генетичним бар’єром для лікування ВІЛ-позитивних дітей.