Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №2, 2021
Вернуться к номеру
Клітинна реактивність організму хворих на інфекційний мононуклеоз, асоційований з вірусом Епштейна — Барр
Авторы: Москалюк В.Д., Кривецька С.С., Баланюк І.В., Бойко Ю.І., Андрущак М.О., Рудан І.В.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Актуальність проблеми обумовлена високою інфікованістю дорослого і дитячого населення планети герпесвірусами (ГВ). Первинне інфікування вірусами родини Herpesviridae в 60–90 % випадків відбувається в ранньому дитячому віці, часто супроводжуючися типовими клінічними проявами, до яких відноситься інфекційний мононуклеоз (ІМ)
Інфекційний мононуклеоз — синдром, що поєднує гарячку, фарингіт, лімфаденопатію та втому [1, 2].
У хворих на інфекційний мононуклеоз, асоційований із вірусом Епштейна — Барр (ІМ-АВЕБ), рівень клітинної реактивності організму зростає у 3,59 раза. Стандартне лікування позитивно впливає на клітинну реактивність.
Основним фактором передачі при ІМ є контамінована слина. Вірус Епштейна — Барр може персистувати в ротоглотці пацієнтів з ІМ до 18 місяців після клінічного одужання. У 10–20 % клінічно здорових людей вірус виділяють зі змивів із ротоглотки [1].
У 1950 р. Епштейн, Барр та Ейхонг з’ясували, що вірус герпесу наявний у всіх зразках тканини лімфоми Беркітта [3]. Так був установлений зв’язок між ВЕБ та ІМ, пізніше було доведено, що ВЕБ має тропність до В-лімфоцитів. Термін «інфекційний мононуклеоз і симптоматична інфекція ВЕБ» підтверджує, що захворювання теж обумовлене ВЕБ. Разом із тим гостра цитомегаловірусна інфекція може призвести до появи симптомів, аналогічних таким при гострій інфекції ВЕБ [4, 5]. Вважають, що 10–20 % пацієнтів з ІМ не мають гострої інфекції ВЕБ, рекомендують його називати інфекційним мононуклеозом, не асоційованим із вірусом Епштейна — Барр [6]. За останні 10–15 років зросла кількість пацієнтів із рецидивуючими герпесвірусними інфекціями, у тому числі після перенесеного гострого інфекційного мононуклеозу [2]. Антитіла до вірусів простого герпесу виявляються у 70–100 % населення земної кулі, до вірусу Епштейна — Барр — у 85–95 %, до цитомегаловірусу — у 60–85 % [7].
Мета дослідження: установити рівень клітинної реактивності організму хворих на інфекційний мононуклеоз, асоційований із вірусом Епштейна —Барр.
Матеріали та методи. Протягом 2018–2019 рр. на базі інфекційного відділення Чернівецької обласної клінічної лікарні проведене клінічне обстеження 10 хворих на ІМ, асоційований із вірусом Епштейна — Барр (за імунологічно-серологічним тестом на гетерофільні антитіла IgM). ІМ-ВЕБ у всіх хворих мав середній ступінь тяжкості. Середній вік хворих становив 21,0 ± 2,6 року (від 19 до 27 років), жінок і чоловіків було по 5 осіб.
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) застосована в 9 хворих, у 8 випадках виявлено ДНК ВЕБ, в одного хворого ПЛР не підтвердила наявність ВЕБ.
Контрольну групу становили 15 практично здорових осіб (9 чоловічої і 6 жіночої статі) віком від 20 до 25 років.
У хворих на ІМ-АВЕБ та в практично здорових осіб для вивчення рівня адаптаційного напруження і клітинної реактивності організму забирали кров і проводили вивчення формених елементів за загальноприйнятою методикою.
Статистичне опрацювання одержаних цифрових даних проводили за методами варіаційної статистики з визначенням вірогідності різниці ознак за критерієм Стьюдента з використанням середніх величин (М) і статистичної похибки (± m); різницю між групами (основна і контрольна) вважали статистично вірогідною при р < 0,05.
Результати та обговорення. Провідну роль у забезпеченні адаптаційної діяльності організму людини відіграє система крові. Ця роль насамперед визначається її функцією транспорту поживних речовин і кисню — основних джерел енергії до клітин і тканин. Крім того, система крові є одним із найважливіших носіїв інформації про біологічні процеси, які перебігають на рівні тканинних структур, а імунокомпетентні клітини (клітини кровотворної системи) дуже чутливі до змін зовнішнього середовища, проживання й роботи, також будь-які зміни фізичного й морального-функціонального стану впливають на абсолютну й відносну кількість основних популяцій імунокомпетентних клітин.
Враховуючи те, що вірус Епштейна — Барр інфікує В-лімфоцити, які відіграють суттєву роль у специфічному імунному захисті, першим етапом було встановлення абсолютної або відносної кількості основних популяцій імунокомпетентних клітин периферичної крові у хворих на ІМ-АВЕБ (табл. 1).
Таблиця 1. Абсолютна й відносна кількість основних популяцій імунокомпетентних клітин периферичної крові хворих на інфекційний мононуклеоз, асоційований із вірусом Епштейна — Барр (вірус герпесу людини типу 4)
/1.jpg)
/2.jpg)
Відомо, що для ІМ-АВЕБ типовими є імуно-гематологічні зміни. Зазвичай підвищена загальна абсолютна кількість лейкоцитів на 19,18 % за рахунок підвищення загальної абсолютної кількості лімфоцитів у 2,22 раза, а кількість агранулоцитів зростає на 80,52 %. Загальна відносна кількість агранулоцитів перевищує загальну відносну кількість гранулоцитів на 24,22 %, у практично здорових осіб відносна кількість гранулоцитів перевищує таку кількість агранулоцитів на 73,21 %. Такі зміни вказаних імуно-гематологічних показників із врахуванням клінічної маніфестації є характерними для ІМ-АВЕБ. Кількість уражених В-лімфоцитів становить (1,20 ± 0,11)´109 1/л, що є свідченням персистенції вірусу Епштейна — Барр у клітинах, до яких він має специфічну тропність, яка продовжується протягом наступних років. Персистенція ВЕБ у В-лімфоцитах викликає в них патогенну проліферацію. Віруси ВЕБ рециркулюють у ретикулоендотеліальній системі, стають тригером масивної специфічної імунної реакції на інфекцію, яка завершується одужанням. Рівень імунологічної відповіді організму сприяє клінічним проявам гострого ІМ-АВЕБ. ВЕБ залишається персистувати в організмі до кінця життя й реплікується у В2-лімфоцитах. Вважається, що атиповий В-лімфоцитоз є однією з класичних ознак ІМ-АВЕБ, що виявлене в наших хворих. Визначена кількість уражених В-лімфоцитів становить 32,03 % від усіх лімфоцитів.
Однією із провідних ознак ІМ-АВЕБ є підвищення температури тіла, що підтверджується збільшенням ШОЕ у 4,2 раза. У 4 хворих на ІМ-АВЕБ встановлено нормальний тип, у 4 (40,0 %) — прискорений тип, у 2 (20,0 %) — не встановлений тип ШОЕ.
Вірус Епштейна — Барр первинно уражає епітеліальні клітини слизової оболонки ротоглотки, потім поширюється на В-лімфоцити. Ступінь ураження цих клітин ВЕБ залежить від клітинної реактивності організму, що є суттєвим у патогенезі ІМ-АВЕБ. Рівень клітинної реактивності організму хворих на ІМ-АВЕБ визначається за лейкоцитарним індексом інтоксикації (ЛІІ) і його різними модифікаціями та гематологічними показниками інтоксикації. Результати дослідження рівня клітинної реактивності організму хворих на ІМ-АВЕБ наведені у табл. 2.
Розвиток ІМ-АВЕБ супроводжується підвищенням клітинної реактивності організму хворих у 3,59 раза, про що свідчить зниження ЛІІ на 66,67 %, ЛІІ за Б.А. Рейсон — у 2,05 раза, модифікованого ЛІІ — у 2,05 раза, індексу співвідношення абсолютної кількості лейкоцитів і ШОЕ — у 3,55 раза. Останній показник засвідчує, що наявність інтоксикації організму при ІМ-АВЕБ пов’язана з інфекційним процесом. Цей висновок підтверджує зростання у 2,74 раза лімфоцитарно-гранулоцитарного індексу.
Результати впливу проведеного комплексного лікування на рівень клітинної реактивності організму хворих на ІМ-АВЕБ наведені у табл. 2.
Таблиця 2. Вплив проведених лікувальних заходів у хворих на інфекційний мононуклеоз, асоційований з вірусом Епштейна — Барр, М ± m
/3.jpg)
/4.jpg)
Проведений курс лікування сприяв зниженню (нормалізації) клітинної реактивності організму хворих на ІМ-АВЕБ у 2,27 раза за рахунок формування тенденції до зниження ЛІІ за Я.Я. Кальф-Каліфом на 11,94 %, ЛІІ за Хімічем — на 52,38 %, показника інтоксикації — на 32,38 %. Одержані результати засвідчують зниження ендогенної інтоксикації за рахунок послаблення процесів розпаду заражених вірусом Епштейна — Барр В-лімфоцитів та зниження лімфоцитарно-гранулоцитарного індексу. Зниження індексу співвідношення абсолютної кількості лейкоцитів і ШОЕ на 73,91 % свідчить про наявність в організмі інтоксикації, пов’язаної з інфекційним процесом. Це знаходить підтвердження у зниженні лімфоцитарно-гранулоцитарного індексу на 32,52 %.
Таким чином, проведений курс лікування позитивно впливав на імуногематологічні показники та клітинну реактивності хворих на ІМ, асоційований з вірусом Епштейна — Барр.
Висновки
1. Інфекційний мононуклеоз, асоційований із вірусом Епштейна — Барр, підтверджується в імунологічному тесті на гетерогенні антитіла, характерною клініко-лабораторною маніфестацією — зростанням відносної кількості агранулоцитів на 51,45 %, абсолютної кількості агранулоцитів — на 80,52 %. Зростання числа агранулоцитів здійснюється за рахунок підвищення абсолютної і відносної кількості лімфоцитів відповідно у 2,22 раза і на 19,18 % (р<0,05), швидкість осідання еритроцитів підвищена у 4,20 раза.
2. Формування інфекційного мононуклеозу, асоційованого з вірусом Епштейна — Барр, супроводжується підвищенням клітинної реактивності організму хворих у 3,59 раза, про що свідчить зниження лейкоцитарних індексів інтоксикації за Я.Я. Кальф-Каліфом, Б.А. Рейсон, Хімічем, В.К. Островським тощо. Значення імунологічних показників (індексу співвідношення абсолютної кількості лейкоцитів і ШОЕ, лімфоцитарно-гранулоцитарного індексу) засвідчує перевагу інтоксикації, обумовленої інфекційним процесом.
3. Проведений курс лікування позитивно впливає на рівень клітинної реактивності організму хворих, нормалізуючи перераховані процеси.
Список литературы
1. Крамарьов С.О., Виговська С.О. Інфекція, спричинена вірусом Епштейна — Барр: клінічні варіанти, діагностика, принципи терапії. Мистецтво лікування. 2005. 10.
2. Лазарев Г.Ю. Диагностический справочник инфекциониста. M.: АСТ, 2007. 123-132.
3. Бачинська І.Ю., Канюк Л.Б., Парасюк Я.В., Штабура Г.П., Депутат Г.М., Блонар Г.П. Інфекційний мононуклеоз: клінічні варіанти, особливості лабораторної діагностики. Медицина транспорту України. 2012. 1. 100-103.
4. Dunmire S.K., Hegguist K.A., Balfons H.H. Infections Mononucleasis. Top Microbiol. Immunol. 2015. 390(22). 211-240.
5. Godshall S.E., Kirhcer Y.T. Epstein-Barr Virus Infection and Infectious Mononucleosis-Like Illnesses. Medicine. 2003. 107(7). 735-748.
6. Шевченко Л.Ю., Покровська Т.В., Бельдій В.І., Алексанян Т.І. Особливості клінічного перебігу інфекційного мононуклеозу у дорослих. Інфекційні хвороби. 2005. 3. 25-28.
7. Терешин В.А., Соцкая Я.А., Круглова О.В., Юган Я.Л. Анализ клинических особенностей инфекционного мононуклеоза у взрослых в современных условиях. Укр. мед. альманах. 2012. 15(6).