Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №2, 2021
Вернуться к номеру
Порівняльна характеристика сучасних особливостей перебігу сальмонельозу та ротавірусної інфекцій у дітей
Авторы: Усачова О.В., Пахольчук Т.М., Сіліна Є.А., Конакова О.В., Дралова О.А.
Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Актуальною проблемою педіатрії є діарейні захворювання в дітей, які за частотою поступаються лише гострим респіраторним інфекціям. За даними Міністерства охорони здоров’я України, щороку реєструються близько 50 тис. випадків гострих кишкових інфекцій серед дітей. Більше ніж 50 % всіх випадків діареї в дітей обумовлені вірусами, і саме вони стають причиною майже 40 % всіх смертельних випадків при діареї.
Мета дослідження — визначення сучасних диференційних ознак перебігу сальмонельозу та ротавірусної інфекцій у дітей — мешканців Запорізької області.
Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 40 дітей віком від 1 до 7 років, з яких 18 переносили сальмонельоз, а 22 — ротавірусну інфекцію (РВІ).
Результати та обговорення. Аналіз клініко-анамнестичних даних дітей груп спостережень показав, що хворі на сальмонельоз були молодші за пацієнтів, які переносили РВІ (середній вік — 1,86 ± 0,78 року проти 2,69 ± 1,49 року відповідно; р < 0,05). При сальмонельозі хворі мали більш виражений гіпертермічний синдром (39,1 ± 0,35 ºС, проти 38,50 ± 0,51 ºС при РВІ; р < 0,05). Блювання і діарея відмічені в обох групах, проте частіше вони відмічалися при РВІ (у 18 дітей проти 8 при сальмонельозі; р < 0,05 — блювання; у 20 хворих проти 14 відповідно, р < 0,05 — діарея). Диспептичний синдром у групах спостереження відрізнявся не лише за частотою випорожнень, а й за їх характером. Так, у хворих із РВІ випорожнення були здебільшого водянистими, значного об’єму, переважно без патологічних домішок, які частіше реєструвалися при сальмонельозі. Наявність частої та значної за об’ємом діареї в дітей із РВІ призводила до формування більш тяжкого ексикозу (переважно 2-го ступеня) із необхідністю проведення тривалої парентеральної регідратаційної терапії.
Крім того, при РВІ відмічена значна частота клініко-лабораторних ознак ацетонемічного синдрому (спостерігався у 18 дітей проти 10 при сальмонельозі), що був тривалішим (до 6 діб). У той же час для сальмонельозу був притаманний більш тяжкий інтоксикаційний синдром, що у 4 хворих виявився на стані печінки (зареєстровано гепатомегалію і збільшення рівня АЛТ).
Описані особливості перебігу наведених гострих кишкових інфекцій зумовили різниці в тривалості перебування хворих у стаціонарі: одужання швидше наставало при РВІ, ніж при сальмонельозі (діти виписувалися на 8,40 ± 1,68 дня проти 12,60 ± 2,44 дня при сальмонельозі; р < 0,05).
Висновки. У сучасних умовах перебіг сальмонельозу та РВІ в дітей зберегли типові клінічні ознаки відповідно до бактеріального та вірусного ураження шлунково-кишкового тракту. Наведені особливості можуть бути використані для проведення диференціальної діагностики даних захворювань та своєчасного добору етіотропної терапії.