Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №2, 2021
Вернуться к номеру
Перебіг гострих кишкових інфекцій на тлі цитомегаловірусної інфекції в дітей раннього віку
Авторы: Усачова О.В.(1), Пахольчук Т.М.(1), Сіліна Є.А.(1), Матвєєва Т.Б.(2), Берестова І.В.(3), Штіблер А.В.(3), Турлюн В.А.(3)
(1) — Державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна
(2) — КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР, м. Запоріжжя, Україна
(3) — КНП «Міська дитяча лікарня № 5» ЗМР, м. Запоріжжя, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. У світі кишкові інфекції посідають друге-третє місце в структурі дитячої інфекційної захворюваності. Останнім часом збільшується частка опортуністичних інфекцій, які схильні до персистування і доведена роль цитомегаловірусу (ЦМВ) у формуванні хронічних запальних процесів. Абсолютно доказана роль ЦМВ-інфекції в розвитку запальних процесів із гострим ураженням різних відділів кишечника.
Мета дослідження — вивчення особливостей перебігу гострих кишкових інфекцій (ГКІ) у дітей раннього віку на тлі персистуючої ЦМВ-інфекції.
Матеріали та методи. Нами проаналізовані результати клінічного та лабораторного обстеження 136 дітей віком від 1 місяця до 3 років, хворих на ГКІ, які перебували на лікуванні в обласній інфекційній лікарні та дитячій лікарні № 5 м. Запоріжжя. Серед них 106 дітей переносили ГКІ на фоні персистуючої ЦМВ-інфекції (основна група) і 30 не мали ознак інфікування ЦМВ (контрольна група). За віком хворі діти були розподілені так: 35 дітей (33 %) основної групи — від 1 до 6 місяців, 37 (34,9 %) — від 6 до 12 місяців, 34 (32,1 %) — від 1 до 3 років. Усім дітям проводились клінічні дослідження: загальний аналіз крові, сечі, біохімічні дослідження крові. Діагноз ГКІ був установлений на підставі епідеміологічних даних та наявності типових клінічних ознак. Фекалії всіх хворих досліджували бактеріологічно, та в них визначалась наявність антигена ротавірусу. У 38,5 % хворих установлена ізольована ротавірусна етіологія ГКІ, у 24,6 % — вірусно-бактеріальна, у 5,4 % — бактеріальна і в 31,5 % етіологія не була розшифрована. Для діагностики інфікованості ЦМВ та форми ураження за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) у крові дітей визначали наявність і рівень специфічних імуноглобулінів класу М і G, у слині, сечі та сироватці крові методом ПЛР — ДНК вірусу.
Результати та обговорення. Було з’ясовано, що пацієнти раннього віку основної групи в 1,8 раза частіше на момент захворювання перебували на штучному вигодовуванні, більшість із них мали відомості про перенесену неонатальну жовтяницю та вже перехворіли на гостре респіраторне захворювання (деякі повторно). Більшість із них мали прояви рахіту (57,4 %), частими були ознаки атопічного дерматиту (у 38,2 %) і перенесеного перинатального ушкодження центральної нервової системи (у 48,3 % проти 27,2 % в контролі, р < 0,05). Крім того, більше ніж половина хворих основної групи народилися від матерів з обтяженим акушерським анамнезом (59,3 % проти 28,7 % у контрольній групі, р < 0,05).
Аналіз клінічних особливостей перебігу основного захворювання показав, що на тлі персистуючої ЦМВ-інфекції в дітей раннього віку ГКІ частіше мали тривалий та хвилеподібний перебіг (середній термін стаціонарного лікування становив 12,3 ± 3,2 дня проти 7,1 ± 1,8 дня в контролі, р < 0,05). Так, 65,4 % дітей зі специфічними маркерами ЦМВ-інфекції на 5–8-й дні хвороби мали другу хвилю лихоманки з приєднанням проявів ураження трахеобронхіального дерева. У 62,4 % таких пацієнтів були наявні ознаки бронхообструктивного синдрому. Крім того, у пацієнтів основної групи частим синдромом був гепатоцитолітичний, що зареєстрований у 35,8 % хворих (при 9,8 % у контролі, р < 0,01).
Висновки. Персистуюча ЦМВ-інфекція в дітей раннього віку за рахунок приєднання бронхітичного і гепатоцитолітичного синдромів обтяжує перебіг такого гострого інфекційного захворювання, як кишкова інфекція. Зі свого боку, це призводить до хвилеподібного та затяжного перебігу хвороби і повинно враховуватися при складанні індивідуального плану лікування дитини.