Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №2, 2021
Вернуться к номеру
Рівень стресостійкості у хворих на преканцерозні стани шлунка залежно від стану тонкокишкової мікробіоти
Авторы: Зигало Е.В., Шевцова О.М.
Державна установа «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: оцінити рівень стресостійкості за дослідженням варіабельності серцевого ритму (ВСР) у хворих на преканцерозні стани шлунка залежно від стану тонкокишкової мікробіоти.
Матеріали та методи. Обстежено 40 хворих на хронічний атрофічний гастрит, які були розподілені на 3 групи залежно від ступеня вираженості синдрому надлишкового бактеріального росту (СНБР) в тонкому кишечнику: І групу становили 17 хворих із 1 ступенем вираженості змін у СНБР; ІІ — 11 осіб із 2 ст. вираженості змін СНБР, ІІІ — 12 осіб із 3 ст. вираженості СНБР. Оцінку ВСР проводили, використовуючи хмарну технологію автоматизованої інтерпретації ЕКГ (PRECISE-діагностика). За допомогою стрес-індексу (Stress Index, SI) визначали стресостійкість організму. Для діагностики СНБР виконувався дихальний водневий тест із лактозою з використанням газоаналізатора Gastro Gastrolyzer.
Результати. Аналіз показника SI виявив у половини обстежених хворих ознаки недостатньої стресостійкості у вигляді тривожності у 45,0 % та ознаки помірного больового синдрому у 55,0 % хворих із підвищеним середнім значенням показника до (224,7 ± 8,2) м/с в спектрі виявлених порушень (p < 0,05). Аналіз показника SI залежно від ступеня СНБР в тонкому кишечнику показав вірогідне підвищення його середніх цифр у 83,3 % III групи (збільшення показника SI досягало (251,88 ± 6,20) м/с) на відміну від більшої кількості хворих I та II груп, де значення стрес-індексу в середньому відзначалися нормальними цифрами — (72,70 ± 7,44) м/с та (61,8 ± 8,9) м/с відповідно (p < 0,05).
Висновки. У всіх обстежених хворих на преканцерозні стани шлунка визначено СНБР у тонкому кишечнику з різним ступенем вираженості. Недостатній рівень стресостійкості за даними ВСР спостерігався у хворих із вираженим ступенем СНБР (ppm більше 100), що в подальшому може призвести до обтяження хвороби.