Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №2, 2021
Вернуться к номеру
Вивчення послаблювальних та гепатопротекторних властивостей екстрактів, отриманих з плодів сливи домашньої
Авторы: Кравченко В.М., Сенюк І.В., Шовкова О.В.
Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Пошук засобів, що нормалізують моторно-евакуаторну функцію травного тракту (прокінетиків), привертає увагу лікарів-дослідників протягом кількох століть, оскільки порушення моторики лежать в основі патогенезу багатьох захворювань, таких як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гепатити, виразка шлунка, синдром подразненого кишечника (СПК), рак тощо. Тому пошук нових послаблювальних лікарських засобів (ЛЗ) рослинного походження з тривалим і безпечним терміном вживання є актуальним питанням сучасної медицини.
Мета: оцінити вплив екстрактів з плодів сливи домашньої на моторику шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та на показники функціонального стану печінки за умов модельної патології.
Матеріали та методи. Об’єктами дослідження були екстракти, отримані з плодів сливи: водний екстракт (ЕС-1), спиртовий екстракт (ЕС-2), сухий екстракт, що містить волокна клітковини (СЕВ), сухий екстракт з полісахаридним комплексом (СЕПК). При експериментальному дослідженні екстрактів були використані: фармакологічні (моделювання лоперамід-індукованого запору, порушення перистальтики кишечника барієм хлориду, алкогольного ураження печінки, коморбідного функціонального запору на тлі комбінованого алкогольного ураження печінки), біохімічні (визначення вмісту у сироватці крові загального білка (ЗБ) та сечовини, активності ензимів аланінамінотрансферази (АсАТ), аспартатамінотрансферази (АлАТ), лужної фосфатази (ЛФ), γ-глутамілтранспептидази (ГГТП); визначення рівня дієнових кон’югатів (ДК), ТБК активних продуктів (ТБК-АП), гідроперекисів ліпідів (ГПЛ), відновного глутатіону (ВГ), α-токоферолу, ЗЛ, ХР, ТГ, ВЖК та ЗФЛ у гомогенаті печінки) та гістологічні (дослідження морфоструктури печінки) методи.
Результати. При вивченні послаблювальної дії чотирьох екстрактів з плодів сливи домашньої (ЕС-1, ЕС-2, СЕВ, СЕПК) за здатністю впливати на перистальтику кишечника мишей експериментально обґрунтовано більшу послаблювальну активність на моделі лоперамід-індукованого запору екстракту СЕВ у дозі 75 мг/кг (26 %) та екстракту СЕПК у дозі 50 мг/кг (22 %), що перевищила активність препарату порівняння піколакс у дозі 0,3 мл/кг (18 %); та на моделі порушення перистальтики кишечника барієм хлориду — активність екстракту СЕВ у дозі 200 мг/кг (29 %), перевищувала максимальну активність екстракту СЕПК у дозі 100 мг/кг (26 %) та препарату порівняння піколакс у дозі 0,3 мл/кг (27 %). На моделі алкогольного ураження печінки при вивченні гепатопротекторної дії екстрактів СЕВ та СЕПК встановлено, що більшу ефективність за даними біохімічних та морфологічних досліджень виявляв екстракт СЕВ у дозі 200 мг/кг. Екстракт СЕВ порівняно з тваринами групи контрольної патології вірогідно знижував активність показників АлАТ, АсАТ, ЛФ, ГГТП та сечовини на 30, 29, 31, 29 та 23 % відповідно, вірогідно підвищував рівень ЗБ, зменшував уміст ДК, ТБК-АП, ГПЛ — на 29, 21 та 23 % відповідно та вірогідно збільшував рівень показників антиоксидантної системи — ВГ та α-токоферолу на 39 та 42 %. За досліджуваними показниками екстракт СЕВ у дозі 200 мг/кг не поступався препарату порівняння силібор у дозі 25 мг/кг. Для подальших досліджень був відібраний більш активний екстракт СЕВ у дозі 200 мг/кг, що отримав умовну назву прунофіт. На моделі лоперамід-індукованого запору підтверджений помірний послаблювальний ефект екстракту прунофіт без провокування секреторної діареї на відміну від препарату порівняння сенадексин, що вірогідно збільшує показник відстані, яку пройшла контрастна маса, у 1,3 раза, та зниження кількості фекальних болюсів у товстій кишці в 1,8 раза відносно контрольної патології. Послаблювальна дія екстракту прунофіт реалізується головним чином через посилення моторики кишечника. Гепатопротекторна дія прунофіту реалізується переважно через протеїнсинтезуючі (підвищення рівня ЗБ у 1,2 раза), детоксикуючі (зниження рівня сечовини у 1,6 раза) антицитолітичні (зниження активності АлАТ у 1,7 раза) та жовчосекреторні (зниження активності ЛФ у 1,4 раза) його властивості.
Висновки. Аналіз отриманих експериментальних даних показав наявність в екстракту прунофіт у дозі 200 мг/кг помірного послаблювального ефекту, що реалізується в основному через посилення моторики кишечника, та здатності до стабілізації функціонального стану печінки. Вказані ефекти досліджуваного екстракту виявлялися при лікуванні запорів на тлі підгострого ураження печінки та не поступалися, а у деяких випадках навіть перевершували ефекти від комплексного лікування послаблювальним та гепатопротекторним референс-препаратами. Важливим є те, що екстракт прунофіт на відміну від сенадексину у разі послаблювання не викликав у тварин ознак діареї, що може стати вигідною рисою даного засобу при подальшому поглибленому вивченні. Екстракт прунофіт продемонстрував, що може стати перспективною альтернативною заміною комбінованого комплексного лікування рослинними послаблювальними ЛЗ та гепатопротекторами, що дозволить уникнути поліпрагмазії при терапії коморбідних станів у гастроентерології, пов’язаних з функціональними запорами та порушеннями функціонального стану печінки.