Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №2, 2021
Вернуться к номеру
Імплементація положень Ліонського консенсусу з діагностики ГЕРХ при проведенні мультиканального імпеданс-рН-моніторингу в осіб з резистентністю до інгібіторів протонної помпи
Авторы: Мелащенко С.Г., Ксенчин О.О.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: з’ясувати поширеність феномену гіперсенситивного стравоходу (ГСС), функціональної печії (ФП) та їх поєднання з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) при клінічній резистентності до інгібіторів протонної помпи (ІПП).
Матеріали та методи. Дослідження було проведено в амбулаторних умовах за допомогою вітчизняної системи мультиканального імпеданс-рН-моніторингу (МІІ-рН-М) АГ-3рН-4R. Критерієм резистентності до ІПП була відсутність загального клінічного покращення та/або зменшення інтенсивності (частоти) печії > 75 % від вихідного рівня, оціненої самим пацієнтом через тиждень прийому подвійних стандартних доз ІПП за допомогою візуальної аналогової шкали. Після тижневого припинення прийому ІПП пацієнтам виконувався 24-годинний МІІ-рН-М стравоходу в режимі звичайного харчування; 11 пацієнтам проводились повторні МІІ-рН-М з дворазовим прийомом стандартних доз ІПП з метою уточнення характеру резистентності. У дослідження були включені 36 жінок та 33 чоловіки з середнім віком (41,2 ± 2,5) року, з яких у 9 був стравохід Барретта, у 17 — ерозивна форма ГЕРХ. Поява симптомів при моніторингу фіксувалась у прилад та нотувалась в щоденник, що давало можливість розрахувати SAP/SI (symptom association probability/symptom index), які є ключовими в діагностиці ГСС та ФП. МІІ-рН-М-критеріями ГЕРХ були положення Lyon consensus (2018).
Результати. Найбільш частим варіантом резистентності до ІПП була ФП — 29 спостережень. При цьому у 6 пацієнтів вона була поєднаною з ГЕРХ. ГСС спостерігався у 15 осіб, у поєднанні з ГЕРХ — у 3 хворих (у двох з яких був стравохід Барретта). Діагноз ізольованої ГЕРХ було доведено у 25 випадках, з яких у 8 це було пов’язано з недостатнім ацидоінгібуючим ефектом (час з інтрагастральним рН > 4 коротший за 16–18 годин). У решти 17 осіб з ГЕРХ, незважаючи на наявність ендоскопічних та/або МІІ-рН-М-підтверджень, пояснення резистентності знайдено не було. В усіх у день моніторування, на жаль, були відсутні симптоми хвороби, ймовірно через іншу подразнюючу домінанту — трансназальний зонд. В таких умовах гіперсенситивність може тимчасово зникати.
Висновки. ФП є найбільш частою причиною резистентності печії до ІПП (42,0 % спостережень). ГСС, який спостерігався у 21,7 %, є недооціненим при МІІ-рН-М феноменом через асимптомність хворих у день моніторування, що вимагає проведення 48-годинних досліджень або пошуку провокуючих гіперсенситивність дієт з високим умістом жирів. Поєднання ГЕРХ з ФП або ГСС є поширеним явищем при резистентності до ІПП і сягає 26,5 % серед усіх випадків із підтвердженою ГЕРХ. Найменш поширеною причиною резистентності до ІПП є низька чутливість до цієї групи препаратів — 11,6 % від усіх спостережень.