Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №2, 2021
Вернуться к номеру
Оцінка концентрацій коротколанцюгових жирних кислот у хворих на ХЗЗК
Авторы: Федорова Н.С., Тітова М.В., Кленіна І.А., Шевцова З.І.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: визначити особливості продукції фекальних коротколанцюгових жирних кислот (КЖК) у хворих на хронічні запальні захворювання кишок (ХЗЗК).
Матеріали та методи. До дослідження, яке проводилось у відділенні захворювань кишечника ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», були залучені 74 пацієнти з ХЗЗК, розподілені на 2 групи: І — хворі на неспецифічний виразковий коліт (НВК) (n = 66), II — хворі на хворобу Крона (ХК) (n = 8). Контрольна група становила 7 відносно здорових осіб. Діагнози ХК та НВК були встановлені згідно із загальноприйнятими стандартами діагностики у гастроентерології. Визначення фекальних КЖК проведено методом хроматографічного дослідження з використанням апаратно-програмного комплексу для медичних досліджень на базі газового хроматографа «Хроматек-Кристал 5000» за методикою Guohua Zhao. Також оцінено анаеробний індекс (АІ) — відношення суми пропіонової і масляної кислоти до оцтової кислоти. Референтними показниками КЖК у калі прийнято такі: оцтова кислота — 0,013–0,028 мкл/мл, пропіонова кислота — 0,0043–0,0057 мкл/мл, масляна кислота — 0,00068–0,0008 мкл/мл.
Результати. У хворих на ХЗЗК виявлено значні зміни у спектрі КЖК, які були аналогічними як при НВК, так і при ХК. Концентрації оцтової кислоти у хворих на ХЗЗК коливались у межах від 0–0,275 мкг/мл, середнє значення становило (0,032 ± 0,006) мкг/мл, що вірогідно нижче від нормальних показників (р < 0,05). Було виявлено зменшення вмісту оцтової кислоти у групі НВК в 5,7 раза і в групі ХК в 10,5 раза (р < 0,05). Вміст масляної кислоти у хворих на ХЗЗК визначався у діапазоні 0–0,0322 мкг/мл, середнє значення становило (0,051 ± 0,007) мкг/мл, що було вірогідно нижчим за показники групи контролю й у групі НВК був знижений в 1,6 раза і в групі ХК в 1,5 раза (р < 0,05). Вміст пропіонової кислоти в обстежених хворих був суттєво підвищеним і відзначався на рівні 0–0,157 мкг/мл, середнє значення становило (0,017 ± 0,003) мкг/мкл, що було вірогідно вище від нормальних показників (р < 0,05). Підвищення вмісту пропіонової кислоти у групі НВК було в 4 рази і в групі ХК в 3,3 раза (р < 0,05) порівняно з контролем. Спостерігалося значне підвищення АІ у пацієнтів із ХЗЗК (вище у 11,2 раза, ніж у групі контролю). Але у хворих на НВК перевищення АІ над контрольними показниками було суттєво більшим, ніж у хворих на ХК (в 11,8 та 6,03 раза відповідно), що вказувало на виражене пригнічення продуцентів цього метаболіту (більшість анаеробних популяцій E. сoli), можливо, внаслідок дисбіозу кишечника у таких хворих.
Висновки. Встановлені зміни концентрацій КЖК при обох нозологіях ХЗЗК суттєво відрізнялись від показників групи контролю, що у поєднанні з первинними генетично обумовленими дефектами бар’єрної функції епітелію та порушенням його регенеративної здатності можуть призводити до погіршення перебігу та прогнозу ХЗЗК. Оцінка співвідношення фракцій КЖК із розрахунком анаеробного індексу може бути корисною для діагностики дисбактеріозу кишечника у хворих на ХЗЗК.