Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №2, 2021
Вернуться к номеру
Хірургічне лікування та профілактика параколостомічних ускладнень у хворих з однодульними стомами
Авторы: Шапринський В.О., Воровський О.О., Садик І.М., Романчук В.Д.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. За даними різних публікацій, параколостомічні ускладнення мають місце в 50,5–90,1 % випадків, із них: некроз виведеної кишки — 2,2 %, запальні процеси — 6,2 %, ретракція — 2,4 %, евентрація — 8,3 %, параколостомічна грижа — 24,8 %, пролапс кишки — 9 %, рубцевий стеноз і стриктура колостоми — 3,1 %.
Мета: покращити результати лікування параколостомічних ускладнень внаслідок удосконалення способів формування стоми.
Матеріали та методи. На базі кафедри хірургії № 1 ВНМУ 242 (100,0 %) хворим із колоректальним раком ІІІ–ІV ст. була сформована постійна однодульна стома. Протягом 10 років ускладнення мали місце у 64 (26,4 %) осіб, а саме: нагноєння рани — 7 (2,9 %), лігатурна нориця — 5 (2,1 %), рубцевий стеноз і стриктура колостоми — 4 (1,6 %), ретракція — 3 (1,2 %), пролапс кишки — 11 (4,5 %), параколостомічна грижа — 29 (12,0 %), евентрація — 8 (3,7 %), некроз виведеної кишки — 2 (0,8 %). Летальність становила 4 (1,6 %) і не була пов’язана з цими ускладненнями.
Результати. Для попередження нагноєння рани при формуванні стоми застосовували надапоневротичне дренування, відстань між швами становила понад 1 см, очеревина при контакті зі шкірою повністю закривала підшкірну клітковину. Для попередження утворення лігатурної нориці застосовували вікрилові та проленові нитки. Для попередження розвитку грануляції навколо стомованої кишки, що може стати причиною розвитку рубцевої тканини за типом «комірця єпископа», край рани з’єднували з краєм стомованої кишки при формуванні колостоми за типом «стовпчика»; якщо грануляції з’являлися в ранньому післяопераційному періоді, то їх видаляли за допомогою електрокоагулятора. Для попередження стриктури стому формували під контролем заведеного пальця в просвіт кишки. Для попередження ретракції формували кінцеву однодульну стому за типом «стовпчика». Для попередження пролапсу кишки та утворення параколостомічної грижі застосовували превентивне протезування з використанням поліпропіленової сітки. Для попередження евентерацій видаляли атрофовані тканини, виконували дуплікатуру апоневротичних тканин і застосовували поліпропіленовий матеріал. Для попередження розвитку некрозу ділянки виведеної кишки зберігали брижу на відстані до 2 см від краю стомального відділу кишки, звертали увагу на наявність кровоточивості по краю кишки.
Висновки. Завдяки розробленим та удосконаленим способам формування однодульної колостоми вдалося знизити кількість післяопераційних ускладнень із 50,5 до 26,4 %.