Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №2, 2021
Вернуться к номеру
Особливості вегетативної регуляції у хворих на хронічний атрофічний гастрит, поєднаний з патологією щитоподібної залози
Авторы: Шевцова О.М., Мосійчук Л.М., Петішко О.П., Птушкіна Д.О.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: оцінити вегетативний тонус та адаптаційний потенціал організму за показниками варіабельності серцевого ритму (ВСР) у хворих на хронічний атрофічний гастрит з урахуванням структурних змін щитоподібної залози.
Матеріали та методи. Обстежено 40 хворих на хронічний атрофічний гастрит (ХАГ), серед яких у 32 осіб діагностовані вузлові та дифузні зміни щитоподібної залози (ЩЗ). Оцінку ВСР проводили за допомогою методу кардіоритмографії, заснованому на аналізі варіабельності серцевого ритму, з застосуванням автоматизованої інтерпретації ЕКГ та аналізом понад 700 параметрів (PRECISE-діагностики).
Результати. Аналіз співвідношення низькочастотних коливань до високочастотних коливань ВСР виявив його зниження у 15 з 19 (78,9 %) хворих із вузловими змінами ЩЗ та у 11 з 13 (84,6 %) пацієнтів із дифузними змінами ЩЗ, що свідчить про збільшення парасимпатичної регуляції та зменшення симпатичного впливу на серцеву діяльність. Майже всі пацієнти з ХАГ без патології ЩЗ (87,5 %) були з ейтонією, що вказує на рівновагу обох відділів вегетативної нервової системи. У 15 з 32 (46,9 %) хворих із коморбідною патологією середні значення показника, що розраховується квадратним коренем із середнього квадрата різниці величин послідовних пар інтервалів NN і характеризує адаптаційні можливості організму, становили (13,2 ± 4,6) мс, що вірогідно нижче порівняно з хворими на ХАГ без структурних змін ЩЗ, де значення показника коливалися у межах референтних значень — (55,8 ± 6,3) мс (p < 0,05). За результатами аналізу загальної спектральної потужності коливань ритму серця встановлено, що у більшості хворих із передраковими станами шлунка спостерігається достатній ресурсний потенціал. Водночас у 6 з 19 (31,6 %) хворих із вузловими змінами ЩЗ та у 4 з 13 (30,8 %) пацієнтів із дифузними змінами ЩЗ відзначено виснаженість симпатичного та парасимпатичного компонентів вегетативної нервової системи.
Висновки. У 81,3 % хворих на ХАГ, поєднаний з патологією ЩЗ, вегетативна нервова система функціонує у режимі дисбалансу її симпатичної та парасимпатичної ланок із превалюванням частоти ваготонії (73,1 %) у спектрі виявлених порушень. Майже у половини пацієнтів із ХАГ на фоні структурних змін у ЩЗ спостерігались недостатні адаптаційні можливості організму у вигляді зриву адаптації, що в подальшому може призвести до обтяження перебігу хвороб.