Журнал "Гастроэнтерология" Том 55, №2, 2021
Вернуться к номеру
Діагностика та хірургічне лікування позапечінкового холестазу при ускладненому холелітіазі
Авторы: Шевченко Б.Ф., Зеленюк О.В., Бабій О.М., Пролом Н.В.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: покращити результати діагностики і хірургічного лікування хворих з позапечінковим холестазом (ПХС) при ускладненому холелітіазі (ХЛ) шляхом застосування комбінованої манодебітометрії та дозованої балонної папілодилатації, спрямованої на збереження функціональної та анатомічної цілісності сфінктера Одді.
Матеріали та методи. В основу роботи покладено проспективний аналіз обстеження та хірургічного лікування 181 пацієнта з ускладненнями ХЛ. Залежно від застосовуваних методів хірургічного лікування пацієнти були розподілені на 2 групи: I групу (n = 81, 44,7 %) становили пацієнти, яким виконувалися сфінктерозберігаючі втручання як антеградним, так і ретроградним способом. До ІІ групи (n = 79, 43,6 %) увійшли пацієнти, яким виконувалися традиційні сфінктероруйнуючі етапні втручання. Контрольну групу становив 21 пацієнт (11,6 %) без ознак ПХС до операції за даними біохімічних досліджень. Хворим проведені лабораторні, інструментальні та морфологічні дослідження.
Результати. На підставі змін біохімічних маркерів холестазу визначені типи ПХС при ускладненому ХЛ, які є патогенетичними стадіями одного процесу. Виявлено сильну пряму взаємозалежність між показниками жорсткості печінки та діаметром холедоха і рівнем загального білірубіну (r = 0,75; р < 0,05 та r = 0,84; р < 0,001) відповідно. При визначенні варіабельності серцевого ритму у пацієнтів з різними типами ПХС аналіз співвідношення LF/HF виявив превалювання гіперсимпатикотонії у хворих із ПХС (69,2 %) функціонального генезу, тоді як серед хворих із ПХС зі стенозуючим папілітом, незалежно від стадії процесу, спостерігалася частота ваготонії і помірно вираженої симпатикотонії майже нарівно (у 50,0 і 43,3 % відповідно) (p < 0,05). Виявлено, що структурно- та морфофункціональні зміни печінки при ускладненому ХЛ залежать від типу ПХС. Встановлено, що наявність ПХС впливає на показники жорсткості печінки на підставі кореляційного зв’язку між показниками жорсткості паренхіми печінки та показником тиску в жовчній протоці за даними манометрії (r = –0,87; р < 0,001) та вірогідного зниження показників жорсткості печінки на тлі хірургічної корекції в динаміці в 1,5 раза (p < 0,0001), що дозволяє використовувати метод зсувнохвильової еластометрії для динамічного контролю функціонального стану печінки в післяопераційному періоді. Розроблена методика манодебітометрії з фармакологічним тестом на розслаблення сфінктера Одді як діагностичний скринінг функціональної та органічної причин ПХС має високу діагностичну цінність (чутливість — 93,6 %, специфічність — 80,0 %, точність — 88,9 %) з використанням встановленого манодебітометричного коефіцієнту (МДМк) як діагностичного критерію дозволяє визначати функціональне (МДМк < 1,8), органічне (МДМк 1,8–2,03 > 2,6) або комбіноване органічне (МДМк 1,8–2,03 та > 2,6) походження причин ПХС.
Висновки. Розроблений діагностично-лікувальний алгоритм, який ґрунтується на показниках МДМк, дозволив визначити наявність та причини ПХС (функціональні — у 31/181 хворого (17,1 %), органічні — у 129/181 (71,2 %) хворого), а застосування розроблених уніфікованих сфінктерозберігаючих параметрів дозованої ендолапароскопічної балонної дилатації сфінктера Одді дозволило вірогідно зменшити розвиток раннього післяопераційного панкреатиту (χ2 = 4,51; р < 0,05) та віддалених ускладнень (χ2 = –5,96; р < 0,05) порівняно із застосуванням традиційної хірургічної тактики.