Журнал «Почки» Том 10, №3, 2021
Вернуться к номеру
Настанови ISPD щодо перитонеального діалізу при гострому ураженні нирок: оновлення 2020 р. (педіатрія)
Авторы: Peter Nourse, Brett Cullis, Fredrick Finkelstein, Alp Numanoglu, Bradley Warady,
Sampson Antwi, Mignon McCulloch
Рубрики: Нефрология
Разделы: Официальная информация
Версия для печати
Peritoneal Dialysis International: Journal of the International Society for Peritoneal Dialysis. Vol. 41. Issue 2. Р. 139-157.
First Published February 1, 2021
https://doi.org/10.1177/0896860820982120
Короткий зміст рекомендацій
1.1. Перитонеальний діаліз є методом нирково-замісної терапії для лікування гострого ураження нирок (ГУН) у дітей. (1С)
2. Доступ і введення рідини при проведенні невідкладного ПД у дітей
2.1. Ми рекомендуємо катетер Тенкхоффа, встановлений хірургом в операційній, як оптимальний вибір доступу ПД. (1B) (оптимально)
2.2. Встановлення катетера ПД за допомогою набору для введення за методом Сельдінгера є прийнятною альтернативою. (1С) (оптимально)
2.3. Неінвазивна імплантація катетерів ПД під контролем ультразвуку й флюороскопії є прийнятною альтернативою. (1D) (оптимальний)
2.4. Нееластичні катетери, що імплантуються за допомогою стилета, слід використовувати лише тоді, коли м’які катетери Сельдінгера відсутні, при цьому тривалість використання обмежена до < 3 днів, щоб мінімізувати ризик ускладнень. (1С) (мінімальний стандарт)
2.5. Імпровізовані ПД катетери слід використовувати лише тоді, коли немає стандартного доступу до ПД. (практичний пункт) (мінімальний стандарт)
2.6. Ми рекомендуємо профілактично застосовувати антибіотики перед встановленням ПД катетера. (1B) (оптимально)
2.7. Слід використовувати системи перитонеального діалізу «закритого» типу з Y-з’єднанням. (1А) (оптимально) При виконанні ручного ПД у маленьких дітей слід використовувати систему, що використовує бюретроли для вимірювання обсягу наповнення й дренажу. (практичний пункт) (оптимально)
2.8. В умовах обмежених ресурсів допускається використання відкритої системи з додаванням мішків; однак це повинно бути розроблено таким чином, щоб обмежити кількість потенційних ділянок і ризиків забруднення, забезпечити вимірювання об’ємів заповнення й дренажу. (практичний пункт) (мінімальний стандарт)
2.9. Автоматизований перитонеальний діаліз прийнятний для лікування ГУН у дітей, за винятком новонароджених, у яких обсяги заповнення занадто малі для наявних у даний час апаратів. (1D)
3. Розчини для перитонеального діалізу при гострому (невідкладному) ПД у дітей
3.1. Склад розчину гострого перитонеального діалізу повинен включати декстрозу в концентрації, призначеній для досягнення цільової ультрафільтрації. (практичний пункт)
3.2. Як тільки рівень калію в сироватці опускається нижче за 4 ммоль/л, слід додавати калій до діалізату із забезпеченням вимог стерильності. (практичний момент) (оптимальний) Якщо не існує засобів для вимірювання калію в сироватці крові, слід розглянути можливість емпіричного додавання калію до діалізного розчину через 12 год безперервного ПД для досягнення концентрації діалізату 3–4 ммоль/л. (практичний пункт) (мінімальний стандарт)
3.3. Сироваткові концентрації електролітів слід вимірювати двічі протягом перших 24 годин і щодня, коли вони стабільні. (практичний момент) (оптимально) В умовах обмежених ресурсів натрій і калій слід вимірювати щодня, якщо це можливо. (практичний пункт) (мінімальний стандарт)
3.4. При порушенні функції печінки, нестабільності гемодинаміки й епізодичному/прогресуючому метаболічному ацидозі доцільно використовувати розчини, що містять бікарбонат. (1D) (оптимальний) Якщо бікарбонатвмісні розчини недоступні, альтернативою є використання розчинів, що містять лактат. (2D) (мінімальний стандарт)
3.5. Слід використовувати промислово виготовлені розчини для перитонеального діалізу. (1С) (оптимальний) Однак якщо ресурси не дозволяють цього, рідини, приготовані на місцевому рівні, можуть використовуватися з ретельним спостереженням за процедурами стерильної підготовки й результатами лікування пацієнта (наприклад, частота перитоніту). (1С) (мінімальний стандарт)
4. Проведення гострого ПД у дітей
4.1. Початковий об’єм заповнення повинен бути обмежений 10–20 мл/кг, щоб мінімізувати ризик протікання діалізату; може проводитись поступове збільшення об’єму приблизно до 30–40 мл/кг (800–1100 мл/м2 ), якщо воно толерантно переноситься пацієнтом. (практичний пункт)
4.2. Початкова тривалість обміну, включаючи залив, час затримки й зливу, зазвичай повинна становити кожні 60–90 хв; поступове подовження часу перебування може відбуватися в міру досягнення цілей на видалення рідини й розчинних речовин. У новонароджених і маленьких дітей може знадобитися зменшення тривалості циклу для досягнення адекватної ультрафільтрації. (практичний пункт)
4.3. Ретельний моніторинг водного балансу (надходження й виведення рідини) є обов’язковим з метою досягнення та підтримки нормотензії та еуволемії. (1В)
4.4. Гострий ПД повинен бути безперервним протягом 24 годин у перші 1–3 дні терапії. (1С)
4.5. При проведенні гострого ПД слід проводити пильний контроль дозувань лікарських засобів і, якщо це можливо, їх рівнів. (практичний пункт)
5. Безперервний потоковий перитонеальний діаліз (БППД)
5.1. Безперервний потоковий перитонеальний діаліз можна розглядати як варіант лікування ПД, коли бажане збільшення кліренсу розчиненої речовини й ультрафільтрації, але цього неможливо досягти при стандартному гострому ПД. Терапію за допомогою цієї методики слід вважати експериментальною, оскільки досвід терапії обмежений. (практичний пункт)
5.2. Безперервний потоковий перитонеальний діаліз можна розглядати як вибір діалізної терапії в дітей з ГУН, коли слід надати перевагу дуже малим об’ємам заливання (наприклад, дітям на штучній вентиляції легень з високим інспіраторним тиском). (практичний пункт)
Переклад: к.м.н. М.Д. Іванова, І.Л. Кучма.
Редакція: проф. Д.Д. Іванов