Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №3, 2021
Вернуться к номеру
Особливості діагностики та лікування подагричних тофусів атипової локалізації
Авторы: Омельчук В.П. (1), Омельчук І.В. (2)
(1) — Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ, Україна
(2) — КНП «ОКЛ Івано-Франківської обласної ради», м. Івано-Франківськ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. У літературі описані казуїстичні атипові випадки первинних накопичень уратів при подагрі, що розпочинаються в сухожилках, м’язах, шкірі або нирках. Діагностика вказаної патології часто є проблематичною та запізнілою.
Мета дослідження — дослідити атипові локалізації накопичення уратів в ортопедо-травматологічних хворих, вивчити особливості їх діагностики та лікування.
Матеріали та методи. Хворі з атиповими локалізаціями накопичення уратів (5 хворих). Клінічні, лабораторні, ультрасонографічні, рентгенологічні, гістологічні методи дослідження, спіральна комп’ютерна томографія (СКТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ).
Результати та їх обговорення. Спостерігали 5 хворих чоловічої статі віком від 53 до 64 років з подагричним 8–12-річним анамнезом, яким видаляли металеві пластини після консолідації переломів стегнової (3 хворих) та великогомілкової (2 осіб) кісток. При видаленні пластин у всіх відмічено накопичення тофусних мас у фіброзних футлярах, сформованих навколо пластин, а також навколо гвинтів, у візуально суттєвих кількостях (5–10 мл). Рани загоїлися первинним натягом. Сечова кислота становила 485–530 мкмоль/л, при цьому клінічних ознак загострення подагри ні в кого не було.
Клінічний приклад. Хворий К.В., 53 років, хворіє на подагру близько 10 років, систематично не лікується та не дотримується обмежувальної дієти, часто зловживає алкоголем. Має тофуси середніх розмірів на стопах, ліктях, завитках вушних раковин. Шість років тому хворому виконаний остеосинтез перелому правої стегнової кістки в нижній третині пластиною. Ускладнень не було, перелом консолідувався, функція кінцівки відновлена повністю. Своєчасним рекомендованим видаленням пластини зневажав. Надійшов із скаргами на зміни в ділянці післяопераційного рубця, де 3 тижні тому з’явилося неболюче розм’якшене випинання 2 × 2 см, шкіра над ним мала синюво-багряний колір. Виникла підозра на формування «пізньої» лігатурної нориці або абсцесу в ділянці післяопераційного рубця. При операції висічено рубець на всю глибину м’яких тканин разом із вказаним утвором, одним блоком видалена пластинка.
Відмічено накопичення навколо деяких гвинтів та самої пластини тофусних мас білого кольору, пастоподібної консистенції, загалом до 5 мл. Післяопераційна рана загоїлася первинним натягом. Сечова кислота становила 530 мкмоль/л.
При візуальному дослідженні макропрепарату після розсічення його капсули виділилися пастоподібні маси білого кольору об’ємом до 6 мл, які розцінено як вміст подагричного тофусу. При гістологічному дослідженні виявлено значні накопичення уратів у вигляді безструктурних, інколи зернистих мас, безпосередньо в товщі дерми, в окремих місцях у вигляді голчастих кристалів. Навколо їх відкладень — розвиток грануляційної або грубої сполучної тканини. У цілому в усіх наявних шматочках біоптату відмічалась демонстрація патоморфологічного комплексу, що характеризує подагричний вузлик-тофус: центральне розташування відкладень уратів; місцева тканинна дистрофія, некроз, деструкція; перифокальна запальна реакція, що супроводжується плазмоклітинною, лімфоїдною інфільтрацією з явищами фагоцитозу уратів, що призвело до розвитку фіброзу по периферії вузлика. Вказані локалізації накопичення тофусних мас без клінічних проявів розцінені нами як рідкісні, атипові, що заслуговують на окрему увагу.
Висновки. У хронічно хворих на подагру відкладення уратних мас з формуванням перифокальних запальних змін та подагричних вузликів можна спостерігати в осередках посиленої регенерації, особливо навколо імплантатів металоконструкцій, при цьому клінічні прояви загострення подагри можуть бути відсутні. Локалізація вузликів може мати різноманітний характер. У хворих з хронічною подагрою доцільно після операції металоостеосинтезу переломів чи імплантації ендопротезів проводити регулярний моніторинг та корекцію рівня сечової кислоти на період імплантації металоконструкції, яку, за показаннями, слід своєчасно видаляти. Додаткові методи обстеження у вказаного контингенту (лабораторні, ультрасонографічні, рентгенологічні, СКТ і МРТ) дозволяють на доклінічному рівні діагностувати потенційну загрозу місцевих ускладнень і своєчасно прийняти адекватні заходи для їх попередження. При патоморфологічному дослідженні будь-якого матеріалу слід обов’язково інформувати лікаря-патолога про супутнє захворювання пацієнта на подагру, яке, на перший погляд, не пов’язане з основним захворюванням.