Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №3, 2021
Вернуться к номеру
Спіронолактон у хворих на ревматоїдний артрит старшого віку в поєднанні з резистентною артеріальною гіпертензією: ефективність дії на структурну перебудову міокарда
Авторы: Стахова А.П., Кондратюк В.Є.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. У хворих з ревматоїдним артритом (РА) підвищується серцево-судинний ризик вдвічі, що корелює зі зростанням частоти артеріальної гіпертензії (АГ) та характеризується гіршим контролем і поєднанням з резистентною АГ (РАГ), що призводить до значної структурної перебудови міокарда.
Метою дослідження було вивчення впливу спіронолактона в складі 12-місячної комбінованої терапії (інгібітор АПФ, блокатор кальцієвих каналів, діуретик, статин та імуносупресор (метотрексат)) на структурні зміни міокарда у хворих на РАГ у поєднанні з РА.
Матеріали та методи. Обстежено 60 пацієнтів (середній вік — 67,0 ± 8,0 року; 52 % жінок) з РАГ у поєднанні з РА, які були розподілені на дві групи. Хворим 1-ї групи до потрійної антигіпертензивної терапії додавали спіронолактон (n = 30), у групі 2 лікування було залишено незмінним (n = 30). Тривалість лікування — 12 місяців. Проводили ехокардіографію, визначали ступінь дилатації лівого передсердя (ЛП). На основі показників відносної товщини стінок (ВТС), індексу маси міокарда лівого шлуночка (ЛШ) (ІММЛШ) та кінцево-діастолічного об’єму/площі поверхні тіла (КДО/ППТ) були виокремлені 4 типи геометрії ЛШ: концентрична гіпертрофія лівого шлуночка (ГЛШ) з дилатацією, концентрична ГЛШ без дилатації, ексцентрична ГЛШ з дилатацією, ексцентрична ГЛШ без дилатації та нормальна геометрія ЛШ.
Результати. Додавання до терапії спіронолактону призводило до зменшення кількості хворих з дилатацією ЛП з 86,7 до 63,3 % (χ2 = 4,4, р = 0,037) і ГЛШ з 90,0 до 80,0 % (χ2 = 3,9, р = 0,048), що поєднувалось зі зменшенням ексцентричної та концентричної ГЛШ з дилатацією ЛШ у 2,2 і 2,5 раза відповідно, при прогресуванні гіпертензивного ремоделювання ЛШ у хворих без спіронолактону: збільшувалось виявлення концентричної ГЛШ без дилатації ЛШ на 16,7 % (χ2 = 3,3, р = 0,04). Спіронолактон призводив до зменшення ІММЛШ (на 13,0 %, р < 0,01) шляхом зменшення ступеня дилатації ЛШ (на 7,3 %, р < 0,01) і регресу збільшення товщини стінок (відповідно МШП і ЗС ЛШ на 17,3 і 15,2 %, обидва р < 0,01). Регрес ГЛШ асоціювався з покращанням скоротливої здатності ЛШ, як регіонарної (FS), так і глобальної (ФВ), — на 15,5 і 7,9 % відповідно (обидва р < 0,01).
Висновки. Для хворих старшого віку на РА в поєднанні з РАГ на фоні прийому спіронолактону відзначається більш суттєвий регрес дилатації за рахунок зменшення товщини стінок, що супроводжується з покращенням скоротливої здатності міокарда.