Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №3, 2021
Вернуться к номеру
Часткові (парціальні) ушкодження великого грудного м’яза
Авторы: Страфун С.С., Кулик Ю.А., Білявський В.О.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Часткові (парціальні) ушкодження великого грудного м’яза (ВГМ) зустрічаються вкрай рідко, проте вони потребують подальшого вивчення.
Матеріали та методи. Ми проспективно проаналізували історії хвороби пацієнтів з ушкодженням ВГМ за період з 2011 по 2020 рік, які отримували лікування у відділенні мікрохірургії та реконструктивно-відновної хірургії верхньої кінцівки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (м. Київ). Нашими критеріями вибору були хворі з частковими (парціальними) ушкодженнями ВГМ з мінімальним спостереженням 1 рік. Ми виявили 9 пацієнтів, які відповідали критеріям вибору. Під час першого звернення було ретельно зібрано анамнез, обстежено клінічно та за допомогою ультразвукового дослідження та магнітно-резонансної томографії (МРТ). Заповнено опитувальники Quick DASH та «Опитувальник суб’єктивної оцінки пацієнтів з ушкодженням ВГМ» (при першому візиті та через 12 міс.) і проведено їх статистичний аналіз.
Результати. Середній вік пацієнтів з частковими (парціальними) ушкодженнями ВГМ становив 37,4 ± 10,8 року (від 22 до 54 років), 8 чоловіків та 1 жінка. Період спостереження становив 12,0 ± 2,8 місяця після операції або без операції. П’ять пацієнтів (55,6 %) отримали травми сухожильно-м’язового переходу IIC; 3 особи (33,3 %) — сухожилля IID та 1 пацієнт (11,1 %) — м’яза IIB за класифікацією Cordasco (2020). Усі пацієнти заперечували прийом стероїдів для збільшення м’язової маси. Хірургічне лікування проводилося протягом 10–643 днів. Два пацієнти мали гострі ушкодження (до 8 тижнів), 3 — застарілі (більше 8 тижнів).
До лікування у відділенні за шкалою Quick DASH стан хворих, яким було проведено оперативне лікування, становив 77,40 ± 12,05 бала, у тих, хто лікувався консервативно, — 87,30 ± 9,21 бала (р = 0,69). Стан обстежених хворих за «Опитувальником суб’єктивної оцінки пацієнтів з ушкодженням ВГМ» до лікування дорівнював 79,00 ± 10,56 бала у групі, яка лікувалася оперативно, і 81,30 ± 2,63 бала у групі з консервативним лікуванням (р = 0,69). За двома опитувальниками групи були однорідними та відповідали незадовільному стану хворих.
Через 12,0 ± 2,8 місяця повторно проводилась оцінка результатів лікування. Показники за шкалою Quick DASH у групі хворих оперативного лікування становили 14,20 ± 9,55 бала та консервативного — 69,8 ± 6,4 бала (р = 0,00002). Показники «Опитувальника суб’єктивної оцінки пацієнтів з ушкодженням ВГМ» у групі оперативного лікування — 11,8 ± 11,1 бала та 72,50 ± 7,04 бала у групі консервативного лікування (р = 0,00003). Відповідно до розрахунків наявна статистично значуща різниця та результат консервативного лікування визнаний як незадовільний.
Як за шкалою Quick DASH, так і за «Опитувальником суб’єктивної оцінки пацієнтів з ушкодженням ВГМ» результати були негативними в обох групах на момент початку лікування. Через рік після лікування в оперованій групі спостерігалися відмінні та хороші результати, у консервативній — незадовільні результати. Ми не відзначили жодних ускладнень після хірургічних втручань у цієї групи пацієнтів.
Висновки. Таким чином, часткові (парціальні) ушкодження ВГМ зустрічаються рідко й часто не діагностуються. Ушкодження потребує ретельного диференціювання та додаткових методів обстеження. Золотим стандартом діагностики часткових ушкоджень ВГМ є МРТ. Фізично активні пацієнти з частковими (парціальними) ушкодженнями ВГМ потребують оперативного лікування, яке дозволяє отримати відмінні та добрі результати, консервативне — незадовільні. У зв’язку з наявністю малої кількості пацієнтів у нашому дослідженні тактика лікування часткових (парціальних) ушкоджень ВГМ потребує подальшого дослідження.