Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №3, 2021
Вернуться к номеру
Ускладнення хірургічного лікування хворих літнього віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки
Авторы: Сулима В.С., Валовіна Ю.Д., Філяк Ю.О.
Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Важливою медико-соціальною проблемою залишається лікування літніх осіб з переломами проксимального відділу стегнової кістки (ППВСК). У пацієнтів з ознаками остеопорозу навіть після успішного хірургічного втручання кількість ускладнень у післяопераційному періоді сягає 7–15 %.
Мета дослідження — визначити характер післяопераційних ускладнень у хворих літнього віку з ППВСК.
Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів лікування 98 хворих літнього віку (середній вік — 76,2 ± 10,3 року), із них 12 осіб було чоловічої та 56 жіночої статі. Після загальноклінічних обстежень, ортопедичного огляду, рентгенографії стегна та кульшового суглоба з визначенням типу перелому та ступеня зміщення уламків протягом трьох діб виконали остеосинтез цефаломедулярним фіксатором PFNA. Серед переломів у 84,8 ± 7,1 % осіб переважали переломи типу 31 A2.2–2.3, А3.2–3.3. Спостереження проводили протягом 36 міс. за 68 хворими, з якими вдалося встановити контакт.
Результати. Вторинне післяопераційне зміщення кісткових фрагментів із прорізуванням «cut-out» шийкового компоненту виявили у 7,4 % (n = 5) пацієнтів протягом 6 місяців після операції, міграцію шийкового компонента — у 4,4 % (n = 3) протягом 1 місяця. Порушення розташування шийкового компоненту (за індексом Parker) при остеосинтезі виявлено на контрольних рентгенограмах у 3 хворих, що могло стати причиною ускладнень. Нагноєння післяопераційної рани відбулось у 2,9 % (n = 2) випадків. Загальний показник ускладнень протягом 36 місяців становив 14,7 %.
Висновки. Ускладнення («cut-out», міграція) залежать не тільки від технічних недоліків оперативного лікування осіб літнього віку, але й від інших причин, зокрема стану кісткової тканини, який потребує не тільки доопераційного визначення, але й контролю протягом тривалої післяопераційної медикаментозної корекції.