Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №3, 2021
Вернуться к номеру
Спектр дебютних клініко-лабораторних проявів системного червоного вовчака в осіб різних вікових категорій
Авторы: Яременко О.Б., Коляденко Д.І., Матіящук І.Г., Юр’єва Г.О.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Дебют системного червоного вовчака (СЧВ) переважно припадає на проміжок між другою та четвертою декадою життя. Проте можливий також розвиток захворювання як у дитинстві, так і в пері- та постменопаузальному періоді (Ambrose N. та співавт., 2016). Відомості про вплив віку на момент дебюту СЧВ, на його клінічну картину та перебіг залишаються неоднозначними (Massias J.S. та співавт., 2020; Medhat B.M. та співавт., 2020).
Мета дослідження — оцінити спектр дебютних клініко-лабораторних проявів у хворих на СЧВ різних вікових категорій.
Матеріали та методи. Обстежено 258 хворих на СЧВ до початку адекватної терапії, серед яких було 225 жінок (87,2 %) та 33 чоловіки (12,8 %). Медіанне значення віку на момент дебюту СЧВ становило 28 (20–39) років. Було сформовано 3 вікові категорії хворих: І — вік на момент дебюту СЧВ ≤ 18 років (n = 52; 20,2 %), ІІ — дебют СЧВ у віці 19–44 років (n = 161; 62,4 %), ІІІ — дебют захворювання у віці ≥ 45 років (n = 45; 17,4 %). Проведено оцінку клінічних даних з визначенням індексу активності СЧВ SLEDAI, рівнів швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), С-реактивного білка (СРБ), спектра специфічних автоантитіл. Для множинного порівняння якісних і кількісних ознак використовували критерій χ2 і критерій Крускала — Уолліса відповідно.
Результати. Еритематозний висип на обличчі у вигляді метелика спостерігався вірогідно частіше у хворих з дебютом СЧВ у дитячому (40,4 %) та дорослому віці (34,4 %) порівняно з пізнім дебютом СЧВ (15,6 %; p = 0,04 i р = 0,05 відповідно). Частота дискоїдного висипу та фотосенсибілізації між групами суттєво не відрізнялася. Дебют СЧВ у дорослому віці асоціювався з більшою частотою алопеції (38,8 %) порівняно з ювенільним СЧВ (19,2 %; р = 0,04). Крім того, у хворих з дебютом СЧВ у віці 19–44 років найчастіше спостерігались лімфаденопатії (56,3 %), тоді як серед осіб з пізнім дебютом СЧВ частка хворих з лімфаденопатіями становила лише 25 % (р = 0,001). Також виявлено статистичну відмінність частоти ураження нирок між групами: у хворих з дебютом СЧВ у дитячому та дорослому віці частота люпус-нефриту була вищою (55,8 та 49,4 % відповідно), ніж у хворих з пізнім дебютом СЧВ (23,8 %; р = 0,012 та р = 0,014 відповідно). При цьому частота нефротичного синдрому між групами суттєво не відрізнялась (р = 0,224). Серозити вірогідно частіше спостерігались у хворих з дебютом СЧВ у старшому (54,5 %) та дорослому віці (43,8 %), ніж при ювенільному дебюті хвороби (23,1 %; р = 0,011 та р = 0,034 відповідно). Не виявлено відмінностей між групами щодо частоти ураження слизових оболонок, суглобів, судин, легень, нервової системи, гематологічних проявів, конституційних симптомів. Рівень СРБ у пацієнтів з пізнім дебютом СЧВ був вірогідно вищим (14,0 (1,1–46,4) мг/л), ніж при ювенільному СЧВ (0,7 (0,0–12,0) мг/л) (p < 0,05). Проте значення ШОЕ та індексу активності SLEDAI статистично не відрізнялись між групами. Антитіла до двоспіральної ДНК (АТ-дсДНК) вірогідно частіше виявлялись у хворих з дебютом СЧВ у дитячому (68,6 %) та дорослому віці (70,1 %) порівняно з пізнім дебютом (31,3 %) (р = 0,016 та р = 0,001 відповідно).
Висновки. У хворих з дебютом СЧВ у дитячому та дорослому віці частіше спостерігаються еритема у вигляді метелика, ураження нирок та позитивність за АТ-дсДНК. Для хворих з дебютом СЧВ у віці 19–44 років характерні більша частота алопеції та лімфаденопатії. У хворих з ювенільним СЧВ рідше спостерігаються серозити порівняно з іншими віковими групами. Рівень СРБ є вищим у хворих з пізнім дебютом СЧВ.