Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021

Початок ХХІ сторіччя ознаменувався появою низки нових збудників емерджентних інфекцій, що викликало серйозне занепокоєння у світовій спільноті, оскільки призвело до надзвичайної епідемічної ситуації і чисельних смертельних випадків серед населення. Особливу увагу привернули до себе захворювання, етіологічними чинниками яких є коронавіруси. Це тяжкий гострий респіраторний синдром (SARS), близькосхідний респіраторний синдром (MERS) і виявлена в кінці 2019 року коронавірусна пневмонія (COVID-19), викликана новим типом коронавірусу, який отримав в середині лютого 2020 р. назву SARS-CоV-2.

Поява у 2019 році нового вірусу з групи SARS показала, що більшість країн не були готові до пандемії. Для роботи з таким вірусом бракувало не тільки лабораторій необхідного рівня біологічного захисту, але й фахівців, які вміють працювати з особливо небезпечними патогенами. В Україні функціонує близько 3 тис. мікробіологічних лабораторій, які займаються ідентифікацією та індикацією збудників інфекційних захворювань. На сучасному етапі більшість цих лабораторій потребує оновлення обладнання та модернізації до міжнародних стандартів. Дотримання вимог біологічної безпеки в таких установах є ключовим в протидії поширенню біологічних загроз.

Метою нашої роботи було проведення аналізу сучасного стану нормативно-методичного забезпечення біологічної безпеки в лабораторіях України та за кордоном. 

Матеріали та методи. Нормативно-правові акти України, присвячені створенню безпечних умов при роботі з біологічними патогенними агентами, міжнародні рекомендації, доповіді Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). 

Результати. В Україні діяльність лабораторій мікробіологічного профілю регламентується ДСП 9.9.5.-080-2002 «Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю», ДСП 9.9.5.035-1999 «Безпека роботи з мікроорганізмами І–ІІ груп патогенності» і ДСанПіН 9.9.5-153-2008 «Організація роботи лабораторій при дослідженні матеріалу, що містить біологічні патогенні агенти I–IV груп патогенності молекулярно-генетичними методами». У цих нормативних документах подані вимоги до організації роботи і протиепідемічного режиму в лабораторіях при дослідженні бактерій і вірусів різних груп патогенності. Однак класифікація біологічних патогенних агентів в Україні не переглядалась з радянських часів і не відповідає міжнародній, за якою класифікують і рівні біологічної безпеки, які повинні бути створені в лабораторії для роботи з тим чи іншим збудником інфекційного захворювання. У наведених нормативних актах відсутні рекомендації щодо запровадження в лабораторіях політики біологічної безпеки і спеціального навчання персоналу. Загальновизнаним міжнародним стандартом в галузі лабораторної біологічної безпеки є Laboratory biosafety manual — практичне керівництво щодо біологічної безпеки в лабораторних умовах, видане ВООЗ у 2004 р. У кінці 2020 року ВООЗ випустила четверте видання даного документу, яке відображає сучасні тенденції в сфері біобезпеки і необхідність «закрити прогалини», які розкрила пандемія коронавірусної інфекції COVID-19. Дане керівництво підготовлено на основі найновіших наукових даних і ризик-орієнтованого підходу. У ньому наведені різноманітні аспекти практичного забезпечення і підтримки біобезпеки в усіх країнах з акцентом на оптимізацію ресурсів і забезпечення рівноправного доступу до лабораторних послуг з паралельним запобіганням загрозам у сфері біобезпеки. Ще одним важливим міжнародним документом у сфері протидії біологічним загрозам є Управління біологічними ризиками — керівництво з біологічного захисту лабораторії, видане ВООЗ у 2006 р. В цьому документі подана нова концепція і підхід до управління біологічними ризиками, що охоплює біобезпеку, лабораторний біозахист та етичну відповідальність персоналу. Згідно з наведеними вище керівництвами, у кожній лабораторії повинна бути впроваджена політика управління біологічними ризиками, повинно бути розроблено керівництво з біологічної безпеки, інструкції з біозахисту і реагування на надзвичайні ситуації, програми навчання й оцінки компетентності персоналу, а також стандартні операційні процедури для всіх лабораторних процесів. Дотримання лабораторними установами норм і стандартів з біологічної безпеки повинно контролюватись і підтримуватись на державному рівні. У більшості країн Європи розроблені національні програми, регламенти і настанови з біологічної безпеки. В Україні цей процес тільки починається — у 2019 р. Урядом було схвалено Стратегію забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту за принципом «Єдине здоров’я» на період до 2025 р. та затверджено план заходів щодо її реалізації. 

Висновки. Враховуючи актуальність проблеми емерджентних інфекцій і важливу роль, яку відіграють лабораторії мікробіологічного профілю в боротьбі з поширенням нових небезпечних патогенів, слід переглянути національне законодавство України, що стосується лабораторної служби, і гармонізувати його з міжнародними стандартами в галузі біобезпеки і біозахисту.