Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021
Вернуться к номеру
Епідемічні особливості емерджентних інфекцій в Україні
Авторы: Мартинюк О.Г., Мурашко О.І.
Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Тривалий час панувала думка, що з появою людини еволюція на планеті припинилася. Тільки зараз почали розуміти ілюзорність даного підходу. Еволюційні процеси відбуваються постійно, і яскравий приклад цього — віруси. Якийсь час тому зненацька почалися абсолютно незвичайні спалахи епідемій. Різко активізувалися старі, відомі, раніше малозначущі інфекції. І наприкінці 1980-х років з’явилося поняття «емерджентні вірусні хвороби», що перетворилися десять років по тому в головну проблему охорони здоров’я. Дивують не стільки масштаби поширення інфекцій, скільки непередбачені особливості їх розвитку.
Емерджентні інфекції, емерджентні збудники — хвороби і збудники, які виникли або виявилися раптово, несподівано, як правило, невідомі, і цим зумовлюють надзвичайні епізоотичні ситуації, в основному дуже напружені. До них належать: 1) нові, раніше невідомі науці інфекції (наприклад, вірусна геморагічна хвороба кролів, репродуктивно-респіраторний синдром свиней); 2) відомі хвороби в нових, змінених формах вияву і перебігу (лістеріоз як харчова інфекція), що перейшли на нові види сприйнятливих тварин (везикулярна хвороба і висип свиней, губчаста енцефалопатія ВРХ) або в нові, невластиві нозоареали (лихоманка долини Ріфт у Єгипті, американський міаз у Північній Африці); 3) старі, раніше переможені і контрольовані хвороби, що знову набули несподіваного поширення (туберкульоз).
На сьогодні виділено близько 200 видів збудників емерджентних інфекцій, які у 75 % випадків є спільними для тварин і людини. Їх суттєве поширення за кілька останніх років зумовило досить напружену епізоотичну ситуацію у світі та на кордонах України. Зокрема, у Європі зареєстрована ціла низка таких інфекцій: катаральна лихоманка овець (блутанг), африканська чума свиней, високопатогенний грип птахів, репродуктивно-респіраторний синдром свиней, сказ — більше ніж у 110 країнах світу, а у Румунії та південних регіонах Росії — навіть спалахи лихоманки Західного Нілу. До вище згаданих емерджентних зоонозів також відносять ортоміксовірусні грипозні інфекції, хворобу Ньюкасла, вірусні везикулярні хвороби свиней, сапронози (ешерихіози, кампілобактеріози, лістеріоз), лептоспірози, харчові сальмонельози, вірусну геморагічну хворобу кролів.
Останнім часом в Україні реєструвалися такі емерджентні хвороби, як високопатогенний грип птиці, репродуктивно-респіраторний синдром і цирковірусна хвороба свиней та африканська хвороба свиней. По території України проходять три головні шляхи міграції птахів, які охоплюють понад 239 видів, у зв’язку з чим Азово-Чорноморський регіон та басейни річок Дніпро, Буг, Дністер є потенційними зонами ризику виникнення та поширення грипу птиці, у тому числі високопатогенного, а також ньюкаслської хвороби, африканських вірусних лихоманок та енцефалітів. Разом із цим захворюваність людей на харчові токсикоінфекції за останні 4 роки збільшилася майже втричі — до 115 осіб на 100 тис. населення.
Однак найтривожніше те, що зміни вірусів відбуваються стрімко, вибухова еволюція йде навіть на рівні одного індивідуума під час хвороби. Можливо, існують певні умови, що прискорюють еволюцію вірусів, усунувши які можна запобігти епідемії? Одна з таких умов — концентрація в якомусь певному місці якомога більшої кількості найрізноманітніших патогенних, непатогенних, умовно-патогенних збудників найрізноманітніших організмів. Окрім того, необхідна достатня кількість об’єктів, у яких віруси будуть еволюціонувати. Об’єкти ці мають бути дуже чутливі (компетентні) до вірусів та інших інфекцій. Для цього в організмі мають бути максимально пригнічені всі системи протидії, в яких найважливіша, але далеко не єдина, імунна система. Наявність перерахованих вище чинників обумовлює формування цілих полігонів розвитку різноманітних інфекцій.