Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021
Вернуться к номеру
Проблеми епідеміологічного нагляду за синдромом вродженої краснухи у Харківській області та шляхи їх вирішення
Авторы: Подаваленко А.П., Сандуляк Т.В.
Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Інфікування вірусом краснухи вагітних у різні періоди гестації може призвести до викидня або тяжких вад розвитку, а іноді до смертельних ускладнень у плода, зокрема внутрішньоутробної смерті або синдрому вродженої краснухи (СВК). Діти з СВК можуть страждати від порушень слуху, уражень очей і вад серця, а також мати інші форми інвалідності, включаючи аутизм, цукровий діабет, дисфункцію щитоподібної залози. Такий стан дітей вимагає тривалого, дорогого лікування, хірургічного втручання та інших витрат на медичну та соціальну допомогу. Проведені у Румунії дослідження показали, що на 1 випадок краснухи витрачають 132, а на 1 випадок СВК — 44 051 доларів США (Джозеф Нджау, 2019). Тож 53 країни Європейського регіону ВООЗ поставили за мету досягти елімінації краснухи та СВК (ВООЗ: Європейське регіональне бюро, 2010). У 2019 році на 8-й нараді Європейської регіональної комісії з верифікації елімінації кору та краснухи (РКВ) визнали 11 країн (21 %), ендемічних стосовно краснухи та СВК. Україна входить до переліку цих країн із такими зауваженнями РКВ: відсутність генотипування вірусу краснухи, недосконалість інформаційної підсистеми епідеміологічного нагляду (ЕН) за краснухою та СВК, низький рівень охоплення щепленнями проти краснухи певних вікових груп. Чинний наказ МОЗ України від 23 квітня 2019 р. за № 954, що регламентує Порядок проведення ЕН за кором, краснухою та СВК, спрямований на покращення системи ЕН за краснухою та СВК на рівнях первинної, вторинної та третинної ланок надання медичної допомоги. Але на сьогодні випадки СВК практично не реєструються, що свідчить про актуальність проблеми щодо якості ЕН як на державному, так і на регіональному і локальному рівнях.
Зважаючи на вищезазначене, метою роботи став аналіз системи ЕН за СВК у Харківській області для визначення та усунення його недоліків у період активних заходів щодо елімінації краснухи та СВК в Україні, яка приєдналася до плану Європейського регіону ВООЗ.
Матеріали та методи. У роботі використано дані офіційної статистики Центру громадського здоров’я МОЗ України за 2001–2020 рр. та КНП «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради за 2019–2020 рр. Вивчали систему післядипломної підготовки фахівців різного профілю у Харківській медичній академії післядипломної освіти (ХМАПО) за темами щодо ЕН, діагностики та профілактики СВК. Статистична обробка результатів проведена з використанням комп’ютерної програми Exсel.
Результати. У Харківській області за 2001–2020 рр. не було зареєстровано жодного випадку СВК. Захворюваність на краснуху становила в середньому (67,27 ± 1,57) на 100 тис. населення, а в Україні була суттєво вищою (75,74 ± 0,42), (р < 0,05). Всього офіційно в області було зареєстровано 19 474 випадки краснухи, а в Україні — 366 132 випадки. Тож, посилаючись на світовий досвід (0,13–0,2 % випадків СВК від зареєстрованих випадків краснухи), можна припустити, що в області за цей період повинно було б бути зареєстровано десь 39 випадків СВК, а в Україні — приблизно 732 випадки. За останні два роки у немовлят із внутрішньоутробними інфекціями та вродженими вадами розвитку виявлено 8,9 % патологічних станів, які відповідають визначенню випадків СВК як підозрілий або епідеміологічно пов’язаний, але не підтверджений лабораторно. Водночас охоплення щепленнями в області проти краснухи не досягає достатнього рівня (95 % та більше) для припинення циркуляції вірусу і становить 74,6–81,4 %.
Поліморфізм клінічних симптомів (катаракта, глаукома, нейросенсорна глухота, вади серця, спленомегалія, мікроцефалія, відставання у фізичному, психомоторному та розумовому розвитку, гіпотрофія тощо) при СВК, які утруднюють постановку діагнозу за клінічними показаннями, обмеженість населення до проведення лабораторних досліджень, що пов’язано з грошовими витратами, та низький рівень компетентності лікарів різних спеціальностей (сімейних лікарів, акушерів-гінекологів, педіатрів, неонатологів та ін.) є причинами неякісного інформаційного блоку системи ЕН за СВК як в області, так і загалом в Україні. Крім цього, реорганізація санітарно-епідеміологічної служби в Україні, робота якої була направлена на організацію проведення профілактичних та протиепідемічних заходів, у тому числі на контроль їх виконання за чинними нормативно-правовими документами, призвела до переорієнтації цих функцій на непідготовлених лікарів первинної медико-санітарної допомоги. Так, лікарі загальної практики — сімейної медицини, педіатри та терапевти офіційно не реєструють 15,4 % випадків краснухи (Подаваленко А.П., 2015), а неонатологи — 6–8 % лабораторно підтверджених випадків СВК (Подаваленко А.П., Сандуляк Т.В., 2003). Тож у вогнищах краснухи не проводять розслідування шодо виникнення випадків та не вживають протиепідемічних заходів, що сприяє поширенню цього захворювання та СВК.
Вважаємо, що необхідно підвищити рівень знань акушерів-гінекологів, неонатологів та лікарів первинної медико-санітарної допомоги щодо ЕН за краснухою та СВК, а також санітарно-просвітньої роботи серед дівчат і жінок репродуктивного віку щодо профілактики СВК. У ХМАПО розроблені програми тематичного удосконалення «Імунопрофілактика інфекційних хвороб» та «Інновації та стандарти ведення новонароджених з перинатальними інфекціями», які передбачають оволодіння знаннями щодо ЕН та профілактики СВК, а також алгоритми ведення серонегативних та серопозитивних вагітних щодо вірусу краснухи.
Висновки. У Харківській області існують умови (низький рівень охоплення щепленнями) для поширення вірусу краснухи, тож епідемічна ситуація нестійка та ризик зростання захворюваності на СВК високий. Усунути недоліки в системі ЕН за СВК можливо шляхом підвищення компетентності лікарів різних спеціальностей на кафедрах епідеміології, інфекційних хвороб, акушерства і перинатології та неонатології.