Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021

Під час 17-річного моніторингу мешканців екокризового Донецького регіону нами було встановлено поступове зниження показників гематоімунологічного стану в різних контингентів екологічного та радіаційного ризику. Із 2014 року, у відповідь на військову агресію РФ, на території Донеччини проводилась Антитерористична операція, а зараз проводиться Операція об’єднаних сил (ООС). Часткове руйнування інфраструктури, військові дії, вимушене переселення безперечно впливають на психонейроімунну регуляцію (ПНІМР), що створює негативне тло для розвитку будь-яких патологічних процесів.

Метою дослідження було визначення змін показників ПНІМР умовно здорових осіб (УЗО) та хворих на COVID-19, які мешкають у старопромисловому екологічно несприятливому Донецькому регіоні під час агресії РФ, що продовжується, та проведення ООС.

Матеріали та методи. Дослідження проводились в УЗО як резидентів (УЗОР), так і переселенців (УЗОП) з непідконтрольної Україні частини Донеччини як до епідемії, так і в період епідемії COVID-19. Психоемоційний стан вивчався у 673 осіб, до числа яких увійшли й 179 попередньо обстежених УЗО, та у 135 хворих на COVID-19 середнього та тяжкого ступеня тяжкості. У 120 УЗО до початку епідемії та у 118 хворих на COVID-19 легкого та середнього ступеня тяжкості, які перебували на стаціонарному лікуванні, в динаміці хвороби імунологічними методами першого рівня досліджували стан показників системи імунітету. 

Результати. Проведені дослідження свідчили, що значення таких показників психоемоційного стану, як депресія та тривога, в середньому не виходили за межі показників норми. Показники, що свідчать про хронічний посттравматичний стрес, реєструвались як в УЗО, так і в УЗОР, в середньому біля верхньої межі загальноприйнятої норми, а середні показники УЗОП були більшими за таку. В УЗОР частота виявлення тривоги становила (7,6 ± 0,4) %, депресії — (34,80 ± 0,72) %, а посттравматичного стресу — (39,30 ± 0,74) %. В УЗОР частота виявлення тривоги була трохи вищою, ніж в УЗОР, — (8,00 ± 1,08) %, а частота виявлення депресії та посттравматичного стресу становила, відповідно, (40,00 ± 1,96) % та (48,00 ± 1,99) % й вірогідно перевищувала таку в УЗОР. У (66,70 ± 0,39) % УЗО реєструвалась гіпохромна анемія. У (8,30 ± 0,23) % УЗО вміст лейкоцитів був нижчим, а у (48,30 ± 0,41) % вищим за показники регіональної норми. Середні показники лейкоцитів становили (6,00 ± 0,31) Г/л й трохи перевищували регіональну норму. У (43,30 ± 0,41) % реєструвались підвищені показники клітинної ланки системи неспецифічної резистентності та імунної системи, а у (30,00 ± 0,39) % — їх зниження. Вміст нейтрофілів у середньому був трохи більшим за регіональну норму, а вміст лімфоцитів відповідав їй. При цьому в (53,30 ± 0,41) % була виявлена прихована недостатність імунної системи. У розпал епідемії COVID-19 показники депресії, тривоги та посттравматичного стресу як в УЗО в цілому, так і у здорових УЗОР та УЗОП майже не відрізнялись ні від попередніх даних, ні між собою. На противагу цьому частота виявлення депресії, тривоги та посттравматичного стресу у хворих на COVID-19 була вірогідно вищою, ніж в УЗО, й відрізнялась у резидентів та переселенців. У хворих на COVID-19 резидентів частота виявлення депресії, тривоги та посттравматичного стресу становила, відповідно, (57,1 ± 2,3) %, (33,3 ± 2,2) % та (71,40 ± 2,15) %, а в переселенців, відповідно, (44,4 ± 1,4) %, (25,0 ± 1,2) % та (52,8 ± 1,4) %. Тобто показники виявлення частоти депресії, тривоги та посттравматичного стресу були вірогідно вищими у хворих на COVID-19 резидентів, ніж у переселенців. Середні показники психоемоційного стану, крім тривоги, у хворих на COVID-19 збільшувались порівняно з УЗО як до епідемії, так і під час неї. Показники депресії в середньому мали значну тенденцію до збільшення, а середні показники посттравматичного стресу значно й вірогідно збільшувались за величиною порівняно з показниками УЗО (p < 0,05). Середні показники депресії та посттравматичного стресу у хворих на COVID-19 резидентів значно та вірогідно переважали такі у переселенців. Найбільш високі показники депресії та посттравматичного стресу, а отже, й тяжкість психоемоційного стану реєструвались на 1-му та, особливо, на 2-му тижні хвороби й поступово, починаючи з 3-го тижня, знижувались. Відновлення до норми показників та нормалізація психоемоційного стану відбувались в середньому після четвертого місяця від початку захворювання. Але у частини хворих нормалізація психоемоційного стану не відбувалась і через 6 місяців спостереження. Найнижчі показники вмісту лейкоцитів, нейтрофілів та лімфоцитів, відповідно, (4,90 ± 0,14) Г/л, (2,89 ± 0,31) Г/л та (1,20 ± 0,13) Г/л були зареєстровані у хворих на COVID-19 на першу добу хвороби. При цьому середній вміст лейкоцитів не виходив за межі регіональної норми, а нейтрофілів — виходив та трохи перевищував верхню межу норми. Вміст лімфоцитів був нижчим за показники норми у (84,00 ± 1,59) % хворих на COVID-19. В середньому він був вірогідно нижчим за показники регіональної норми — (2,20 ± 0,08) Г/л і на 25 % нижче від нижніх меж норми — 1,6 Г/л. Тобто одночасно з погіршенням показників психоемоційного стану у перші дні COVID-19 знижувався і вміст лімфоцитів. Як і показники психоемоційного стану, вміст усіх елементів лейкограми й лімфоцитів зокрема поступово відновлювався. На першому тижні захворювання у 67 % хворих на COVID-19 зареєстровано різнобічне відхилення вмісту лейкоцитів від регіональної норми. У (59,00 ± 0,27) % хворих реєструвався підвищений вміст паличкоядерних нейтрофілів. Їх уміст значно та вірогідно перевищував регіональну норму. Частота відхилень вмісту сегментоядерних нейтрофілів від регіональної норми становила (78,00 ± 0,12) %. При цьому переважала частота виявлення їх зменшеного вмісту — (48,00 ± 0,27) %. Середні показники вмісту нейтрофілів становили (3,27 ± 0,51) Г/л і досить суттєво та вірогідно відрізнялись від регіональної норми. Клітинні елементи системи імунітету, що ототожнюються з неспецифічною резистентністю та з імунною системою, поступово, як і психоемоційний стан, відновлювались до третього тижня хвороби. Але у 20–25 % хворих відновлення показників системи імунітету не наставало. В окремих пацієнтів недостатність системи імунітету реєструвалась і через 6 місяців. 

Висновки. Отримані дані можуть бути використані для розробки нових підходів до лікування захворювання та попередження ускладнень, викликаних COVID-19.